загрузка...


Яндекс.Метрика Яндекс цитирования

Стаття - Проблемні ситуації в роботі з поетичним твором (Аналізуємо поезію В. Симоненка „Лебеді материнства")

11 клас

Л. Фурсова,

заслужений учитель України Дніпропетровська обл.

 

 

Мета літературної освіти: закріплювати вміння аналізувати, інтерпретувати ліричні твори; розвивати образне мислення, уяву, логічне мовлення; виховувати почуття поваги до матері любові до Батьківщини.

 

Наочні засоби навчання: портрет Василя Симоненка, виставка пісенників з творами поета, картини, фотознімки із зображенням матері і дитини, словник-ключ до поезії В.Симоненка, план аналізу поетичного твору, словник термінів „Тропи і фігури мови", підручник (вихідні дані вказано в списку літератури), тексти Вірша „Лебеді материнства", фото хати, де народився Василь Симоненко.

Літературно-мистецькі зв'язки: українська література — музика. Епіграф:

Скільки б не судилося страждати, Все одно благословлю завжди День, коли мене родила мати Для життя, для щастя, для біди.

В. Симоненко Хід уроку

I. Вступне слово вчителя. Поет, творчість якого ми вивчаємо впродовж кількох останніх уроків, став вам близьким, рідним і зрозумілим. Напевно, тому, що поетичні рядки йдуть від його ніжного серця, палкого розуму, схвильованої й ранимої душі.

Це про Василя Симоненка сказав дніпропетровський поет Анатолій Кравченко-Русів:

Двадцять вісім — це дуже мало. Двадцять вісім — це наче й не жив. І поклали поета в хмари — Ідо хмари немає стежин.

І за ці 28 — поезії, казки, новели, статті. Досконалість, ніжність, краса, вишуканість мови — це риси його письменницького стилю, які роблять Симоненка близьким і зрозумілим кожному із нас.

II. Актуалізація опорних знань

— Які збірки Василя Симоненка ви знаєте? („Тиша і грім", „Земне тяжіння")

— Які поезії схвилювали вас?

— Чим вони запали в душу, чим вразили?

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності

Сьогодні ми працюватимемо з віршем В. Симоненка „Лебеді материнства".

Зафіксуйте в зошитах завдання, які ви ставите перед собою. Запишіть епіграф. Чому в цих рядках автор пише, що мати народила дитину не лише „для життя, для щастя", а й „для біди"? Хіба не для добра народжується дитина? Чому ж треба було авторові писати ще й про біду в житті?

IV. Вивчення нового матеріалу

Учитель. Василь Симоненко завжди був вдячний за любов, ласку, виховання, за все, що пізніше викликало роздуми про суть життя, своїм матері та дідові. Ганна Федорівна Щербань — так звали жінку, яка народила й виховала поета, у якого було дуже коротке земне життя, але нескінченне творче.

Якою вона була? Про це ми можемо дізнатися зі спогадів Василевого однокурсника й товариша Миколи Сома. Оскільки він сам ріс без батька й матері, то їхати на канікули йому було нікуди. Тому у січні 1955 року він поїхав до Симоненка в село Біївці. Там вони відзначали своє двадцятиріччя: Василь народився на другий день після Різдва, а Микола — на Новий рік за старим стилем. Свято було незвичайним. Микола про нього весь час розповідав з великим захопленням. Ганна Федорівна приготувала святкові страви, а серед усього іншого на столі був справжнісінький кавун, який мати зуміла дбайливо зберегти для свого сина аж до січня.

Працюючи в Черкасах, Василь познайомився з кур'єром обласної друкарні Люсею. Через деякий час вони одружилися. Незабаром народився син Олесь, отримали квартиру.

Біївські Василеві родичі розповідали, що саме тоді до нього в Черкаси приїхав батько. Василь привітав його, щиро пригостив, запросив переночувати, а вранці сказав: „А тепер, батьку, бувайте здорові. Ви пізно прийшли до мене. Я в дитинстві вас виглядав щодня..."

А от стареньку матір забрав. Ганна Федорівна продала свою хату, зібрала нехитрі пожитки й переїхала до Черкас.

Василя вона виховала сама. Чоловік покинув сім'ю тоді, коли Василеві ще не було й року. Вона весь час чекала, що Андрій повернеться, ніколи не шукала для сина „другого батька".

Батьківські почуття Василя до сина вилилися в поетичні шедеври. Для Лесика поет написав казки „Цар Плаксій і Лоскотон", „Подорож у країну Навпаки" та інші, а також поезію „Лебеді материнства", що увійшли до однойменної поетичної збірки в 1981 році. Щоправда, написана вона була набагато раніше.

Можливо, не кожна людина в Україні знає цей вірш, але крилаті рядки „Можна все на світі вибирати, сину, вибрати не можна тільки Батьківщину" відомі, певно, кожному.

Аналіз поезії „Лебеді материнства"

Виразне читання вірша вчителем.

Мріють крилами з туману лебеді рожеві,

Сиплють ночі у лимани зорі сургучеві.

Заглядає в шибу казка сивими очима,

Материнська добра ласка в неї за плечима.

Ой біжи, біжи, досадо, не вертай до хати,

Не пущу тебе колиску синову гойдати.

Припливайте до колиски, лебеді, як мрії,

Опустіться, тихі зорі, синові під вії.

Темряву тривожили криками півні,

Танцювали лебеді в хаті на стіні.

Лопотіли крилами і рожевим пір 'ям,

Лоскотали марево золотим сузір 'ям.

Виростеш ти, сину, вирушиш в дорогу,

Виростуть з тобою приспані тривоги.

У хмільні смеркання мавки чорноброві

Ждатимуть твоєї ніжності й любові.

Будуть тебе кликать у сади зелені

Хлопців чорночубих диво-наречені.

Можеш вибирати друзів і дружину,

Вибрати не можна тільки Батьківщину.

Можна вибрать друга і по духу брата,

Та не можна рідну матір вибирати.

За тобою завше будуть мандрувати

Очі материнські і білява хата.

І якщо впадеш ти на чужому полі,

Прийдуть з України верби і тополі,

Стануть над тобою, листям затріпочуть,

Тугою прощання душу залоскочуть.

Можна все на світі вибирати, сину,

Вибрати не можна тільки Батьківщину.

Проблемне питання: Чому письменник дав саме таку назву поезії? Чому не „Лебеді батьківства" або „Батьківські дороговкази"? Доберіть інші заголовки.

Перевірка сприйняття учнями тексту (фронтально)

— Які емоції викликала у вас ця поезія?

— Які асоціації у вас виникли під час слухання твору?

— Як ви могли б визначити жанрову своєрідність твору?

(Вірш нагадує колискову).

— Сформулюйте тему твору.

(Материнська любов до дитини, турбота за її долю).

— У яких рядках виражається ідея вірша?

(„Можна все на світі вибирати, сину, вибрати не можна тільки Батьківщину").

Робота в групах.

(Розподіл на групи відбувається так. Учні обирають картки, запропоновані вчителем. Картки з одного боку однакові, тому одинадцятикласники не можуть знати наперед, у якій групі вони працюватимуть).

І група

 

• Які образи (лебеді, півні, зорі, лиман, марево, ніч, хата, верби, тополі...) є в поезії? Поясніть їх роль. У разі потреби зверніться до словника-ключа.

(У творі є буквальний і символічний зміст. Слів-образів, що мають символічне значення, багато. Вони сприяють розумінню тексту.

Лебеді — символ чистоти, милосердя, Діви Марії. Тобто у вірші це — птах матері.

Зорі — присутність божества, ангела-посланця Бога, надія. Оскільки у християнстві зорі означають божественне благе ставлення, то вданій поезії мова йде про благе ставлення Бога до дитини.

Лимани (вода) — символ народження; символ мінливого людського життя.

Мати є символом усіх духовних речей. „Материнська добра ласка в неї за плечима": мати — джерело духовності, усього доброго і ніжного.

Півень у праукраїнців вважався передвісником зорі, а отже, пробудження життя.

Інші символи трактуються за словником-ключем.)

II група

• Проаналізуйте зображувальні засоби. Які функції вони виконують? У разі потреби скористайтесь словником лінгвістичних термінів „Тропи".

(У вірші багато різних зображувальних засобів. Надзвичайно яскраві епітети.

„Лебеді рожеві". Рожевий колір символізує ставлення до життя як до казки, небажання або невміння помічати негаразди. У дитинстві все бачиться красивим, ніжним, добрим.

„Зорі сургучеві". Епітет „сургучеві" допомагає уявити не лише темний брунатний колір. Оскільки це в'язка речовина, то можна передбачити, що автор використовує його, щоб описати картину дитячого сну.

„Приспані тривоги". Тривоги, проблеми для дитини поки що не існують. Тому вони приспані.

„ Тихі зорі". Зорі не можуть бути іншими. Вони не вміють видавати ніяких звуків. Епітет „ тихі" підкреслює, що коли дитина засинає, усе навкруги затихає, щоб у неї був спокійний сон.

Письменник чимало застосовує уособлень і метафор.

„Заглядає в шибу казка сивими очима". Це уособлення.

„Завше будуть мандрувати очі материнські і білява хата". Дане уособлення застосоване поетом, щоб довести, що мати завжди поруч з дитиною, відчуває її проблеми, готова допомогти. Та й спогади про рідний дім, близьких людей постійно з людиною.

Таке ж значення має і уособлення „прийдуть з України верби і тополі, стануть над тобою, листям затріпочуть".

„Темряву тривожили криками півні". Це розгорнута метафора. У ній образно письменник каже, що дитину захищають сили добра — „півень" — від сил зла, „темряви".

Розгорнута метафора „танцювали лебеді в хаті на стіні. Лопотіли крилами і рожевим пір'ям" підкреслює, що в стінах рідної домівки дитина може сподіватися на підтримку і добро.

Порівняння „лебеді, як мрії".)

III група

• Проаналізуйте мовні особливості (фігури мови). Яка їх роль? Скористайтеся словником лінгвістичних термінів „Фігури мови".

(Багатство мовних особливостей представлене різними фігурами мови.

У вірші чимало риторичних звертань: „припливайте до колиски, лебеді, як мрії, опустіться, тихі зорі, синові під вії". Звертання вжиті у множині, перше непоширене, друге поширене. Надає мові виразності.

Двічі у тексті вживається звертання „сину". Воно більш конкретне. Називає не просто сина, а дитину — батькову, дитину України.

Звукова анафора „в" — „виростеш", „вирушиш", „виростуть" — підкреслює майбутній час, те, що чекає на дитину.

Алітерація звука „р" у фразі „темряву тривожили криками півні" передає крик півня.

Алітерація звука „л" у фразі „лопотіли крилами і рожевим пір'ям, лоскотали марево золотим сузір'ям"надає просторовості, уяви ПОЛЬОТУ.

Градація „друзі" — „дружина" — „Батьківщина"; „друг" — „по духу брат" — „мати". Підсилюється створене враження морального вибору, яке є в кожної людини.

Заперечення „вибрати не можна тільки Батьківщину", „не можна рідну матір вибирати" експресивно виражає в розповідному реченні неможливість даної дії.

Уміло застосована інверсія в кількох реченнях сприяє виграшності слів, які опиняються в кінці речення. „За тобою завше будуть мандрувати очі материнські і білява хата". „...Прийдуть з України верби і тополі". „Будуть тебе кликать у сади зелені хлопців чорно чубих диво-наречені".)

IV група

• Дослідіть ритмомелодику вірша, особливості римування за таким планом:

Віршований розмір (ямб, хорей, дактиль, амфібрахій, анапест).

Звукопис (алітерація, асонанс).

Римування (парне, перехресне, суміжне).

Види рим (жіночі, чоловічі, дактилічні).

Строфіка (двовірш, тривірш, п'ятивірш, сонет, онєгінська строфа).

Ритмічна будова — коломийки.

• Дайте відповідь на проблемне питання: чому лише частина тексту аналізованої поезії покладена на музику?

(Звіт груп про виконану роботу. Перед звітом IV групи звучить пісня „Виростеш ти, сину" у виконанні ансамблю батьків).

Повідомлення учня „Симоненко в музиці"

Цікава ритмічна будова, яскрава образність, близькість до народної колискової привабили відомого композитора й диригента композитора Анатолія Пашкевича. Його пісні „Степом, степом...", „Мамина вишня в саду", „Лебеді материнства" знають, певне, всі українці. Із Житомира в 1965 році він переїхав до Черкас, де й познайомився з Василем Симоненком. Спочатку він був диригентом, а потім і художнім керівником Черкаського державного заслуженого українського народного хору. Удостоєний звання народного артиста та ордена „За заслуги" III ступеня.

Це не єдиний вірш Василя Симоненка, покладений на музику. Справжніми народними піснями стали „Задивляюсь у твої зіниці" — невідомого композитора, „Похід козаків" — композитора Гавура, „Ти знаєш, що ти людина", „Український лев" — В. Морозова. На вірші В. Симоненка написані також пісні „Синові" А. Пашкевича, „Крізь століття" А. Чекаля, „Там у степу схрестилися дороги" бандуристів Василя та Миколи Литвинів. А композитор О. Винокур за мотивами балади „Русалка" написав музику до балету.

Робота з усім класом

— На які логічні частини можна поділити вірш? Чому?

(Чотири перших двовірші мають ритм, який відрізняється від наступних двовіршів; у перших строфах змальовується картина, побудована на асоціаціях сну. Далі дається спроба передбачити майбутнє дитини, потім — звучать настановчі дороговкази. Тож твір умовно можна поділити на три частини).

— Назвіть рефрен у вірші. Яка його роль?

(Рефрен „Можна все на світі вибирати, сину, вибрати не можна тільки Батьківщину". Автор наголошує, що саме в цих рядках основне смислове навантаження).

— Чим і чому відрізняються повторювані рядки?

Чому останній має звучати саме так?

(„Можна вибирати друзів і дружину" — автор називає конкретних людей, яких у житті можна обирати для себе. В останньому двовірші „можна все на світі вибирати, сину" — узагальнене звучання, тобто обирати можна матеріальне й нематеріальне, спосіб життя, визначати, що є головним, а що —другорядним, але є те, що дається людині від народження).

— Яким є образ автора? Які в нього думки, переживання, почуття?

— Яке враження особисто на вас справив цей вірш? Подобається чи ні? Чому? Чим?

Проблемне запитання. Пісня „Виростеш ти, сину" за програмою з музики вивчається у 8 класі. Однак сьогодні на уроці ви слухали її у виконанні ансамблю ваших батьків. Чому ця пісня краще сприймається, якщо її виконують дорослі люди?

Учитель. Ганна Федорівна дуже болісно перенесла смерть Василя. їй згодом дали нову однокімнатну квартиру, яку вона перетворила на своєрідний музей сина. На 35 років мати пережила його. Бог відміряв їй дев'яносто років. Померла в 1998 році, поховали їх поруч.

Кожного року в обласному драматичному театрі обласна організація Національної спілки письменників у день народження В. Симоненка влаштовує літературний вечір. Лунають спогади, його вірші.

Кращим поетам області вручають літературну премію імені Василя Симоненка „Берег надії", яка встановлена Черкаською обласною радою та облдержадміністрацією. Вона вручається з метою заохочення професійних і непрофесійних літераторів до нових творчих пошуків у галузі літератури, до створення високохудожніх літературних творів громадянського звучання, спрямованих на відродження духовності, розбудову незалежної демократичної Української держави.

Починаючи з 1993 року, на сцені йде спектакль за п'єсою С. Носаня „Остання мить", в якому головний герой Поет — прообраз Василя Симоненка. На прем'єру запросили Ганну Федорівну. Вона побачила на сцені свого сина (його грав А. Жила) і разом із артистами заново пережила роки його дитинства, школярства, побачила свого батька — Василевого діда Федора, бабу Онисю. Коли у виставі настала остання мить, Поет підійшов до матері, подарував живі квіти, поцілував і мовив: „Спасибі за сина". Мати не стримала сліз від горя і щастя водночас.

Ще були радісні дні в неї, коли отримувала в 1990 році премію імені М. Островського та в 1995 році найвищу державну премію України — імені Т. Г. Шевченка, якими посмертно відзначена творчість сина.

У Біївцях на Полтавщині збереглася хата, де народився Василь. Сільська рада викупила її в тих господарів, яким Ганна Федорівна продала, переїжджаючи до Черкас. Хата старенька, вже похилилась. Та вдарив на сполох М. Сом. Через пресу звернувся до громади, зібрали кошти, щоб зберегти святиню. Відновили хатні речі, стіл, скриню, посуд, рушники, скатертини. Зачастили сюди шанувальники творчості видатного поета.

Нещодавно в Черкасах з'явилася вулиця Василя Симоненка. І не десь на околиці, а в самому центрі міста, де річечка новоназваної вулиці голосно впадає у широке річище вулиці Шевченка. І це дуже символічно.

Є музей Симоненка в Тарандинцівській середній школі, яка тепер носить його ім'я. Серед експонатів — парта, за якою сидів Василь, його табелі успішності, класні журнали, зошити з творами з літератури, збірки віршів, фотографії, газети й журнали з публікаціями про нього. Екскурсії для школярів-новачків та гостей школи проводять учні старших класів.

Музей поета в Черкасах облаштований у приміщенні газети „Черкаський край" (колишня „Черкаська правда") в кабінеті, де колись починав Василь свою трудову діяльність.

Художники В. Клименко, І. Кулик, В. Кузьменко, Т. Гордова, М. Бабак написали картини, де відтворили образ Василя Симоненка.

На могилі поета встановлено пам'ятник роботи скульптора С. Грабовського, де на постаменті золотом викарбувані слова: „Можна все на світі вибирати, сину, вибирати не можна тільки Батьківщину".

Про незабутнього Василя складають вірші його друзі — як визначні поети, так і початківці. Хочу завершити свою розповідь віршем директора Тарандинцівської середньої школи імені В. Симоненка, що на Полтавщині, Василя Бута:

Свій шлях у всіх колись кінчається,

І майже кожному до ніг кладуть вінки.

Одні жили, помруть і забуваються,

А інші пам'ять залишають на віки.

На їх могилах виростають бур 'яни і квіти,

Бо тіло тлінне, та душа жива,

І для народу вічно будуть жити —

їх пам'ять, совість і палкі слова.

Ти знав тоді, якщо тебе не буде,

То в кожнім слові кожного вірша —

Живий поет, поки живі є люди,

Бо в кожного із нас живе твоя душа.

І хоч землею стисло тобі груди,

Та голос твій лунає звідтіля:

„Народ мій є! Народ мій завжди буде!

Поки живий він буде — житиму і я".

V. Підбиття підсумків. Оцінювання

На початку нашого заняття ви ставили перед собою певні завдання. Чи виконали ви їх? Чи досягли мети?

VI. Домашнє завдання

Для всіх. Вивчити вірш „Лебеді материнства" напам'ять.

Наступне завдання учні виконують за бажанням (обирають одне із завдань).

• Написати творчу роботу „Кожний вибирає по

собі

• Усний твір „Моє знайомство з В. Симоненком".

Підготувати повідомлення про Д. Павличка.

 

Література

1. Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад, і голов, ред. В. Т. Бусел. — К.: Ірпінь: ВТФ „Перун", 2004.— 1440 с.

2. Відлуння десятиліть. Українська література другої половини XX ст.: Навчальний посібник / Упорядник М. О.Сорока. — К.: Грамота, 2001. — 463 с

3. Українська література, 11 кл.: Підручник для серед, загальноосвіт. шк. / Р. В. Мовчан, Ю. І.Ковалів, В.Ф. Погребеник та ін. — Київ; Ірпінь: ВТФ „Перун", 1999. — 496 с.

4. Українська минувшина: Ілюстрований етнографічний довідник. — 2-е вид./А. П. Пономарьов, Л. Ф. Артюх та ін. — К.:Либідь, 1994.— 256 с.

5. http://www.pisni.org.ua/hview.php7icN43
6. http://www.brama.com/news/press/2004/01/040116new
sfromukraine.html

6. http://svitlytsia.Crimea.ua/index.php?section=article&artl
D=4349

8. http://www.refine.org.ua/pageid-2629-2.html
9. http://www.ber.te.ua/cgi-bin/dic/dic.php?nom=208
10. http://slovar.plib.ru/dictionary/d23/229.html
11. http://www.refine.org.ua/pageid-2629-2.html
12. http://svitlytsia.Crimea.ua/index.php?section=article&art
ID=4349

Додаток

Словник-ключ до поезії Василя Симоненка

1. Верба (С). Символ космічного океану, прадерев життя; надзвичайної працездатності; запліднюючої, родючої сили; пробудження природи, весни; засмученої жінки; вдівства;України, батьківщини.(http://www.ber.te.ua/cgibin/dic/dic.php?nom=208). У буддизмі уособлює скромність. У китайців — символ весни, жіночності, зачарування, артистичних здібностей, розлуки. В Японії символізує терпіння й наполегливість (http://slovar.plib.ru/dictionary/d23/229.html). За народними уявленнями, гілочки верби, посвячені в церкві в останню неділю перед Великоднем — вербну неділю, набували магічних властивостей. Освячену вербу приносили в дім і вдаряли нею членів сім'ї, найчастіше дітей, примовляючи: „Будь великий, як верба, а здоровий, як вода, а багатий, як земля". Освячена верба зберігалася в хаті й широко застосовувалася як лікувальний засіб чи як оберіг. На Херсонщині її клали у воду, в якій купали хвору дитину. В українському фольклорі верба — це поетичний символ дівчини або заміжньої жінки. (Українська минувшина: Ілюстрований етнографічний довідник. — 2-е вид./А. П. Пономарьов, Л.Ф. Артюх та ін. — К.: Либідь, 1994. — 256с).

2. Дорога (стежина) (С). Символ шляху, людської долі. У кожного своя дорога, долі різних людей то перехрещуються, то розходяться.

3. Душа (С). Зазвичай, зображується у вигляді птаха, що злітає, http://slovar.plib.ru/dictirnary/d23/229.html
4. Зірка (зорі, сузір'я) (С). Означає присутність божества, вище досягнення, ангєла-посланця Бога, надію. Зірки — атрибути Небесних Цариць, у яких корони часто складаються із зірок. У християнстві зірка уособлює божественне благе ставлення, (http://slovar.plib.ru/diction-ary/d23/229.html)

5. Кольори (С). Чорний і білий символізують негативне й позитивне і всі протилежності. Золотий. Це сонце, божественна сила, просвітлення, безсмертя, Бог, як світло нерукотворне, найвища цінність, те, що життя наповнює, вогонь, сяяння, слава, чоловічий принцип. Золотий колір Сонця символізує всіх сонячних богів. Зелений. Неоднозначний за смислом. Юність, надія і радість, але разом із тим мінливість, непостійність, ревнощі. Білий. Досконалість, простота, світло, чистота, невинність, святість, порятунок, духовна влада. Рожевий. Символізує мрії; існує вислів „рожеві окуляри", так говорять, коли людина в усьому вбачає тільки гарне, не бачить реального стану подій або не хоче бачити. (http://slovar.plib.ru/dictionary/d23/229.html)

6. Крила (С). Мають сонячну символіку і означають божество, духовну природу, рухому, всеохоплюючу силу божества, здатність вийти за межі земного світу, не відчувати втоми, миттєвий початок руху, політ у часі, політ думки, силу волі, розум, свободу, перемогу, швидкість, (http://slovar.plib.ru/dictionary/d23/229.html)

7. Лебідь (С). Є птахом життя. Символізує також самотність і прихисток і є також птахом поетів. У кельтів лебедині божества сонячні і є добродійниками людей; вони мають здатність лікувати; асоціюються з сонячною колісницею і символізують щедрість, любов, чистоту, а їх музика має магічні властивості. У китайців лебідь — сонячний птах. У християнстві білий лебідь — це чистота, милосердя і символ Діви Марії, http://slovar.plib.ru/dic-tionary/d23/229.html)

8. Лиман (Л). Затока з морською водою в гирлі річки або озеро поблизу моря, іноді багате на грязі з лікувальними властивостями. (Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад, і голов, ред. В.Т. Бусел. — К.: Ірпінь: ВТФ „Перун", 2004. — 1440 с.)

9. Вода (С). Будь-яка вода є символом Великої Матері і асоціюється з народженням, жіночим началом, водами родючості і свіжості, джерелом життя. Вода по вертає до життя, дає силу. У вигляді дощу вода несе родючу силу небесного бога. Як роса, вона уособлює благословення, духовне оновлення і світло світанку. Пірнути у воду — означає шукати секрет життя, його кінцеву таємницю. Вода, що тече, — це жива вода. (http://slovar.plib.ru/dictionary/d23/229.html)

10. Марево (Л). 1. Зорове явище в атмосфері, за якого на горизонті з'являються уявні зображення наземних предметів або ділянок неба; міраж. 2. Витвір уяви; видіння, примара. (Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад, і голов, ред. В.Т. Бусел. — К.: Ірпінь: ВТФ „Перун", 2004. — 1440 с.)

11. Мати (С). Природа, всезагальна Мати, цариця усіх духовних речей, (http://www.ber.te.ua/cgi-bin/dic/dic.php?nom=208).

12. Мріти 1. (Л). Ледве виднітися, бовваніти. Мерехтіти. (Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад, і голов, ред. В. Т. Бусел. — К.: Ірпінь: ВТФ „Перун", 2004. — 1440 с.)

13. Мріти 2. (Л). Те саме, що мріяти. Створювати в уяві образ когось, чогось; поринати у мрії. Думати про здійснення чого-небудь бажаного; прагнути в думках до чогось. (Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад, і голов, ред. В.Т. Бусел. — К.: Ірпінь: ВТФ „Перун", 2004. — 1440 с.)

14. Ніч (смеркання) (С). Означає докосмічну темряву. Згідно з Гесіодом, ніч — це Мати Богів. (http://slo-var.plib.ru/dictionary/d23/229.html)

15. Очі (С). Символізує всезнання, здатність до інтуїтивного бачення. Око серця — знак духовного осяяння, інтелектуальної інтуїції. У буддистів символізує мудрість і світло, (http://slovar.plib.ru/diction-ary/d23/229.html)

16. Перо (пір'я) (С). У християнстві означає учіння; у Єгипті символізує пробудження душі. (http://www.ber.te. ua/cgi-bin/dic/dic.php?nom=208).

17. Півень (С). Символ сонця, світла, вогню, войовничості; пильності; воскресіння; смерті та зла; сили чоловічої плоті; домовитості ; господарності; каяття (у християнстві); передвісника біди, нещастя; жертви; відкривача скарбів; також він є оберегом від пожежі. У праукраїнців півень вважався передвісником зорі, сходу Сонця, а отже, пробудження життя. Спів півня віщував в Україні прихід гостей, а спів біля вікна — нещастя, смерть (http://www.ber.te.ua/cgi-bin/dic/dic.php?nom=208).

18. Подорожі (мандри) (С). Герой, подорожуючи, стикається з випробовуваннями й небезпеками в пошуках досконалості, переходить від пітьми до світла, знаходячи духовний центр. Символізм мандрів також пов'язаний із символікою вибору шляху. (http://www.ber.te. ua/cgi-bin/dic/dic.php?nom=208).

19. Поле (С). Мати-Земля, велика годувальниця. (http://www.ber.te.ua/cgi-bin/dic/dic.php?nom=208).

20. Птахи (С). Символ душі, духу, божественного вияву, сходження на небо, можливості спілкуватися з богами чи входити у вищі стани свідомості, думки, уяви. (http://www.ber.te. ua/cgi-bin/dic/dic.php?nom=208).

21. Син (діти) (С). Двійник, живий образ. Символізує втілення втрачених можливостей, простоту і невинність. Жінка, яка годує дитину, — християнський символ милосердя.

22. Сльози (С). Символ невигойного горя, біди, мук, каяття, духовного очищення, радості, чистоти, дощу. У християнстві сльози — це символ очищення та каяття. У населення Сандвічевих островів сльози вважалися ознакою щастя, (http://www.ber.te.ua/cgi-bin/dic/dic.php?nom=208).

23. Сургучевий (Л). Прикм. до слова сургуч.

24. Сургуч (Л). Забарвлена тверда смола, віск, що легко плавиться й застигає; уживається для опечатування пакетів, посилок, приміщень.

25. Танець (С). Космічна творча енергія, трансформація простору в часі, ритм всесвіту, імітація божественної гри творення, підтримки сили, емоцій, активності. (http://www.ber.te.ua/cgi-bin/dic/dic. php?nom=208).

26. Темрява (С). Символ нерозвинутих можливостей; відсталості; неосвіченості; аморальності; з іншого боку — символ захисту від лихих сил. У позитивному плані темрява символізує порятунок від небезпеки, від очікуваного лиха. (http://www.ber.te.ua/cgi-bin/dic/dic.php?nom=208).

27. Тополя (С). Символ дерева життя, символ добра і зла, символ України, сумної дівчини, матері; краси, стрункості, весни. У сучасній поезії символіка тополі пов'язується з Україною, її трагічною історією, сивиною матері, батьківщини, (http://www.ber.te.ua/cgi-bin/dic/dic.php?nom=208).

28. Туман (С). Це стан, через який повинна пройти душа: через сум'яття до ясності й просвітлення. (http://www.ber.te. ua/cgi-bin/dic/dic.php?nom=208).

29. Хата (С). Символ Всесвіту; батьківщини, рідної землі; безперервності роду; тепла, затишку; святості; добра і надії; материнської любові; захисту і допомоги. Символіка хати багата і різноманітна. У давнину практично всі її елементи, окрім побутово-прагматичного, мали символічне значення. У свідомості праслов'ян хата була моделлю Космосу. Усі обряди, пов'язані з будівництвом хати, мали глибоку символіку. Напр.: категорично заборонялося зводити нову оселю меншу за розміром від старої (тоді могла, за віруваннями, зменшитися сім'я). Не будували дім і там, де колись жили злодії, де були сварки, пошесть, церква, перехрестя, згоріла хата і т. ін. У фольклорі, літературі хата — символ батьківщини, рідної землі, чистоти, тепла, затишку. (http://www.ber.te.ua/cgi-bin/dic/dic.php?nom=208).



загрузка...
Яndex
 
загрузка...

загрузка...