загрузка...

Стаття Нечуй-Левицький Іван
Психолого-літературознавчі тести

Визначення рівня почуття комічного в учнів 10 класу (за матеріалами повісті І. Нечуя-Левицького «Кайдашева сім'я»)

Т. Бобровська

Хмельницький

 

Методичні рекомендації стосовно проведення етапів тестування

I. Вважаємо, що предмети гуманітарного циклу потребують суттєвих змін як щодо методики викладання, так і стосовно критеріїв оцінювання учнівських знань. З цього приводу необхідно незначною мірою зруйнувати усталені стереотипи: уникнути зовсім низьких, «негуманних» балів: « 1», «2», «З». Отже, шкала оцінювання починається з — «4» балів («Педагогіка успіху»).

II. Особливістю тестів є висхідна градація запитань: неправильна відповідь — можлива — правильна. Так зникає психологічний бар'єр у сприйнятті учнями запитань; побоювання за набрану малу кількість балів. «Можлива» відповідь також дає змогу дисимілювати технологію літературних тестів з тестами точних наук.

III. Завдання кожного етапу тестування оцінюються відповідним числом балів. Критерій оцінювання здійснюється за принципом:

• правильна відповідь — 1 бал. Рівень почуття комічного — високий;

• можлива відповідь — 0,5 бала. Рівень почуття комічного — середній;

• неправильна відповідь — 0 балів. Рівень почуття комічного — низький.

 

ШКАЛА ОЦІНЮВАННЯ

Рівень почуття комічного ВИСОКИЙ - Кількість балів від 10—12

Рівень почуття комічного СЕРЕДНІЙ - Кількість балів від 7-9

Рівень почуття комічного НИЗЬКИЙ - Кількість балів від 4—6

Підсумковий бал виводиться як середнє арифметичне балів, одержаних у результаті трьох етапів тестування

 

І. ЕТАП тестування.

Знання контексту.

Уміння акцентувати увагу на художній деталі.

1. Літературний герой Тім Талер свій сміх продав.

Омелько Кайдаш свій сміх...

A) прогуляв — 0,56.

Б) пропив — 16.

B) подарував — Об.

2. Хто єдиний весело сміявся у «мертвій хаті» Кайдашів?

A) Омелько — 0 б.

Б) Лаврін — 0,5 6.

B) вогонь у печі — 1б.

Омелька Кайдаша не любив

3. Хто у родині насмішок над собою?

A) Карпо — 0,56.

Б) Мотря — 16.

B) діти — 0 б.

4. Кого найбільше любила Кайдашиха?

A) себе — 16.

Б) Омелька — 0б.

B) дітей — 0,56.

5. Що так сильно «в'їлося у печінки» Омелькові Кайдашу?

A) колотнеча у сім'ї — 0,56.

Б) горілка, сало — 0 б.

B) каторжний горб — 16.

6. Визначте ім'я-відповідник комічним прізвиськам — «сатана», «бендерська чума», «кобила здорова»:

A) Мотря Довбиш — 16.

Б) Маруся Кайдашиха — 0,56.

B) Мелашка Балаш — 0 б.

7. Хто у родині полюбляв горілочку?

A) Палажка — 0 б.

Б) Омелько — 16.

B) Кайдашиха — 0,56.

8. Чому у Карпа до Мотрі зник сонячний промінь кохання?

A) покохав іншу — 0 б.

Б) набридла лайка дружини — 0,56.

B) вже дуже Мотря наперчила — 16.

9. Куди «тікали» гроші, зароблені Кайдашем?

A) на ярмарок — 0,56.

Б) до шинку — 16.

B) до кума — 0 б.

10. У кого з літературних героїв були «веселі, сірі очі»:

A) Параски, Лавріна — 16.

Б) Лавріна —0,56.

B) Кайдашихи, Балашихи — 0 б.

7. Хто дражнив Омелька, «неначе цяцька малу дитину», в гостях у Довбиша?

A) Кайдашиха — 0,56.

Б) Довбиш — 0 б.

B) червоний перець у горілці — 16.

12. З якою метою Мотря дивилася у піч, «де тлів жар у попелі»?

A) хотіла відсунути горщик із кашею — 0 б.

Б) хотіла розвеселити свої очі веселим вогнем — 16.

B) хотіла усамітнитись — 0,56.

II. ЕТАП тестування.

Уміння працювати у «лабораторії сміху» художника.

Знання теорії комічного, техніки комічного.

Уміння побачити, знайти, сприйняти комічне.

Здібність розуміти комічне.

Уміння виділити об'єкт комічного сміху.

Уміння розрізняти у тексті засоби, прийоми комічного.

Уміння розрізняти категорії «комічне», «трагічне».

Уміння знаходити трагізм у комічному, комічне у трагізмі, «потворне» у «комічному», розуміти діалектику естетичних категорій.

1. Скільки, на Вашу думку, трагічних епізодів у «Кайдашевій сім'ї»?

A) три: хворобливі марення господаря, втеча Мелашки, бійка Карпа з матір'ю — 0 б.

Б) два: вибите око Марусі, смерть Омелька — 16.

B) один: смерть Омелька Кайдаша — 0,56.

2. За що і яким чином автор покарав Марусю Кайдашиху?

A) за неповагу до чоловіка залишив вдовою — 0 б.

Б) за егоїзм позбавив поваги дітей та онуків — 0,56.

B) за цинізм, лицемірство вибив деркачем око — 16.

3. Які елементи народної сміхової культури створюють комічний фасад повісті?

A) дума, балада, легенда, казка, міф, пісня — 0 б.

Б) жартівлива пісня, прислів'я, приказки, фразеологізми, жарт — 16.

B) прислів'я, жартівлива пісня, анекдот — 0,56.

4. Яку проблему закодовано у назві твору:

A) боротьба за приватну власність — 0 б.

Б) боротьба з пияцтвом, розбратом — 0,56.

B) боротьба за національну ідею — 16.

5. У чому полягає суть потворного у епізоді:

«Баба Палажка перелякалась: їй здалося, що на неї справді впав дзвін, що то був не сон, а правда. Але вона якось покрутила головою і так крикнула на все горло, що побудила всіх богомольців. Піднявся ґвалт, шум. Богомольці заворушились, зашуміли, а повні губи цілували бабу в щоки, в брови, в очі, а далі щось чорне знялося і, як куля, полетіло між липи... «Що це таке? — подумав чернець. — Така гарна молодиця, а лице таке тверде, як дірявий горщик; аж губи щемлять!»

A) у богохульстві, нікчемності ченця — 0,56.

Б) у аморальності Палажки — 0 б.

B) у занепаді суспільних звичаїв та моралі — 16.

6. Які пороки є об'єктом іскрометного сміху автора:

A) богомільність, лінощі, неохайність — 0 б.

Б) заземленість ідеалів, розбрат, духовна обмеженість — 16.

B) егоїзм, цинізм, лицемірство, пияцтво — 0,56.

7. Якими засобами створено комічний ефект у епізодах:

— Оце заквітчалась сіном, як вівця реп'яхами: каторжне сіно коле в спину, хоч спідницю скидай! — лаялась Кайдашиха.

— Був я колись Кайдаш, а тепер перевівся на маленького Кайдашця, — говорив Кайдаш за чаркою горілки в шинку.

А) самоіронія — 16.

Б) сарказм — 0 б.

В) гумор — 0,56.

8.3а допомогою яких художніх прийомів, засобів автор розкриває суть « комедії» у художньому описі:

«Минула зима, знов настало літо. Капосна груша, неначе на злість, ще більше розрослась і вшир і вгору, знов уродила і стояла рясна, як облита... Тут уже пахло карбованцями, а це для селян було не жарти. Знов почалася така сама комедія. Ще груші не достояли, а Лаврінові діти кинулись на їх, як бджоли на мед. Мотря вибігла з коцюбою, побила дітей, ще й груші пооднімала. Мелашка розлютувалась за своїх дітей, як вовчиця, кинулася до Мотрі й трохи не здерла з неї очіпка. Карпо і Лаврін пішли до священика».

A) комічне порівняння; ситуаційний комізм — 16.

Б) комічна метафора; комізм — 0,56.

B) літота; словесний комізм — 0 б.

9. Якому комічному прийому автор надає перевагу для розвінчання особистісних пороків Марусі Кайдашихи? Які саме ці пороки?

A) жарт; низький рівень культури — 0 б.

Б) комічний контраст; гординя, дурість — 0,56.

B) оксиморон, комічний контраст; зухвала претензійність — 16.

10. Який засіб комічного вжито автором у епізоді:

« Йому приснилось, ніби в хату серед ночі вбігла коза з червоними очима, з вогнем у роті, освітила огнем хату, вхопила в передні лапи кочергу й почала поратись коло печі, та все клацала до його червоними огняними зубами»:

A) сатирична фантастика — 0,56.

Б) гумор — 0 б.

B) гротеск — 16.

11. Яким художнім методом автор осміює соціальні пороки у епізодах:

«Жид побачив, що непереливки, взяв відро горілки, одніс волосному; друге одніс писареві, зібрав до себе в шинку десять чоловік таких, що заправляли громадою, і поставив їм ціле відро горілки... На другий день зібралась громада...Громада співала вже іншої...»

— Схаменися, п'янице! Чи ти здурів, чи ти знавіснів! Гаращо вже горілки напився!

— Еге, здурів! Чи ти ба! Чорти їдуть верхом на свинях! А бий вас сила божа! Дух святий при нас і при хаті! А ондечки на панському бугаєві якийсь сидить пузатий, та витрішкуватий, та рогатий! Такого оканя та пузаня я й між панами не бачив. А бодай вас хрест побив! А ондечки між вівцями скільки їх плутається.

A) соціальна сатира — 16.

Б) комічна критика — 0,56.

B) романтизм — 0 б.

12. Дві сім'ї, як дві чорні хмари, наближались одна до другої, сумно й понуро...

...А сонячне марево заливало всіх, дрижало, переливалося між жіночими та дитячими головами, неначе якась золота вода крутилась поміж людьми, неначе якась основа з тонких золотих ниточок снувалась по двору кругом людей, кругом хат, навкруги садка. Собаки стояли коло хат і крутили хвостами, дивлячись на людей, їм здавалося, що їх от-от покличуть і нацькують ними когось».

У яких художніх символах цього епізоду закодовано ідею протистояння Неба і Землі? У чому художня сила комічного паралелізму?

А) Сонце — людство-чорні хмари. Собаки розумніші за людей, і водночас люди уособлюють хижацький потяг до «цькування», ворожнечі — 16.

Б) Сонячне марево, золота вода — люди-хмари. Собаки розумніші, аніж люди — 0,56.

В) Сонце, чорні хмари-люди. Собаки схожі на людей — 0 б.

Методична вказівка щодо підготовки проведення другого етапу тестування.

1. Доцільно також планувати роботу у зворотному напрямку: учні виконують завдання стосовно складання тестів самостійно( науково-літературознавча робота).

2. У процесі вивчення та закріплення нового матеріалу з теорії комічного доцільно як тренувальні вправи використовувати тестові завдання такого типу (передбачають тільки однозначну, конкретну відповідь):

1. Якими художніми засобами (сарказм, метафора, еліпсис, іронія, уособлення) створено комічний ефект у епізодах:

A) « В хаті, було тихо*, тільки в печі на жару шкварчала ринка з вишкварками так сердито та голосно, неначе десять бабів разом, вхопившись за коси».

«Мотря терла коноплі. її руки ходили ходором. Терниця гавкала під її руками, як сучка, дрібно та голосно, аж скрипіла, аж вила».

Відповідь: уособлення — 16.

Б) — Не мети до порога, бо візьму тебе за шию, як кішку, та натовчу мордою в сміття, щоб удруге так не робила, — сказала Мотря. Мотрині слова були дуже докірливі. Мелашка спалахнула од сорому.

— По спині лупи її! Виколи дрючком їй друге око! — кричала з двору Мотря.

... — Не так мені шкода матері, як шкода чобіт! — гукнув Карпо на березі.

Відповідь: сарказм — 16.

B) «Карпо скочив через перелаз і пішов попід тином.

— А це, дівко, що таке?

— Та тут ускочив у двір чийсь кабан. Як почалая ганятися за ним, а він, проклятий, як дременув попід хатою, то й поперевертав обидва глиняки, — говорила Мотря».

— Піди ж, моя доню, видій корівку. Я трохи ще полежу. Чогось я нездужаю. Так у мене болять ноги! Ох-ох-ох! — застогнала на печі Кайдашиха, укриваючись рядном.

Відповідь: іронія — 16.

2. Якими художніми засобами ( наївне, анаколуф, звуконаслідування, жарт, натяк, епіфора) створено комічний ефект у епізодах:

A) — Ой бабо! — крикнула дитина до старої Кайдашихи. — Побіг півень з горшка, тільки патьоки по припічку потекли.

— Які в тітки жовті ноги, неначе в нашої зозулястої курки, — сказав голосно, але ніби про себе, старший хлопчик.

Відповідь: наївне — 16.

Б) «Кайдашиха схопилась з місця та давай закрадаться до півня з кужелем. А півень клює огірки та тільки: со-ко-ко-ко!».

— ...Та нехай його чорти спечуть з такою мірою! — гукнула не своїм голосом Мотря й брязнула об землю хворостиною так, що вона аж захурчала.

— Хррр! — захурчав насмішкувато Лаврін. — Чого це ти кричиш, неначе на батька.

Відповідь: звуконаслідування — 16.

B) — Нате вам двоє мотовил та, про мене, очі повиколюйте собі, — сказав Кайдаш, кидаючи мотовила на лаву.

— Ідіть ви собі ік нечистій матері та, про мене, повибивайте й очі, не тільки вікна, — сказав волосний та й пішов у кімнату, ще й двері причинив.

Відповідь: натяк (прозора алюзія) — 16.

3. Якими художніми засобами (гумор, анафора, жарт, інверсія, дотеп) створено комічний ефект у епізодах:

A) — Та не втопишся, бабо, бо навіть серед ставка старій жабі по коліна, — сказав один чоловік, що напував воли.

— Зате ж, мамо, в вас на голові, мабуть, набігли цілі Семигори. Чи велика, мамо, моргуля на голові? — спитав насмішкувато Лаврін

Відповідь: жарт — 1 б.

Б) — Говори, дурню! Нема де втопитися. Як бог дасть, то і в калюжі втопишся, — сказав батько.

— Хіба з корчми йдучи... — сердито сказав Карпо.

— Чого це ти, Мотре, кричиш на матір? Вона тебе не наводить на злий розум, а на добрий, — обізвався Карпо.

— Мала розум, а в вас, мабуть оце загубила, — сказала через зуби Мотря.*

Відповідь: дотеп — 16.

B) — Та піди в волость та попроси, щоб її погнали в Київ шукать Мелашки. Нехай знає, як повадарювать, — намовляла Параска, — та піди та побий їй морду, та на товчи добре потилицю. Шкода, що вона не завела моєї невістки. Я б оце показала їй Київ.

—... Наберу я в черепок хуху, та виллю я на раба божого Омелька. Алилуй же його, господи, і шарпни його по боках, по ребрах, по кістках, по чреслах, коло його скотини. Хрест на мені, хрест на спині, уся в хрестах, як овечка в реп'яхах...

Відповідь: гумор — 16.

4. Який вид комізму ( словесний, ситуаційний, словесно-ситуаційний ) характерний для зображуваного?

А) «Тим часом Кайдашиха зумисне розмазала кров по всьому виду, замазала в кров пазуху, повисмикувала з-під очіпка волосся та й побігла до священика, а потім у волость і наробила там ґвалту.

— Ой боже мій! Дзвоніть у всі дзвони! Карпо з Мотрею вбили Лавріна, вбили й Мелашку, вбили й мене! Рятуйте, хто в бога вірує! — кричала не своїм голосом Кайдашиха в волості».

Відповідь: словесно-ситуаційний комізм — 16.

Б) — Ти злодійка! Ти покрала в нас яйця!

— Брешеш, не докажеш! Ти сама злодюга, бо обкрадала мене, мою працю цілий рік. Я на тебе робила, як на пана панщину!

— А чом же ти мене не кидала, коли тобі було в мене погано? Чом тебе чорти не понесли на Бессарабію або за границю?

— Овва, через таке паскудство та оце тікала б за границю! Тікай сама хоч під шум, під греблю! Ти злодюга, ти відьма!

Відповідь: словесний комізм — 16.

В) « Кайдаш стривожився і одвів очі. Глянув він на намісні образи, і вони співають, а разом з ними співають усі образи в церкві... Кайдаш перелякався і став на ноги... Параскева П'ятниця повернула очима, мов жива».

Відповідь: ситуаційний комізм — 16.

Оцінювання результатів здійснюється за принципом кількості набраних балів.

Теоретичні зауваги щодо проведення другого етапу тестування

У комічному сміхові емоційне та раціональне начала взаємопов'язані. Симптоматично, що комічне завчасно вимагає свідомо активного налаштування аудиторії і апелює до емоційно-чуттєвої та інтелектуально-розумової сфер особистості. Під час художнього сприймання комічного особлива активність виявляється у формі самостійного протиставлення естетичного ідеалу явищу, яке осміюється. Труднощі перцепції та аналізу комічного полягають саме у тому, що воно не вимовляє прямо ідеал, бо розуміє його як протилежне до висловленого. Тому той, хто сприймає комічне, повинен володіти здібністю парадоксального, асоціативного, естетично розвиненого мислення: умінням знайти у свідомості відповідник антиідеалу; умінням зловити контраст; умінням схоплювати протиріччя між особистісним смаком, ідеалом та зображуваним; умінням розвивати найпривабливіші душевні потенції, такі, як доброзичливість, життєрадісність, життєлюбство, дотепність, веселий дух. Таким чином, аналіз комічного тексту сприяє вихованню читача-критика, який повинен самостійно у свідомості протиставити комічному свої знання, свій досвід, свої естетичні ідеали. Самостійно зробити висновки та прийти до ідеалів автора самостійно.

III. ЕТАП тестування.

Знання психології, філософії сміху.

Знання генезису гумору автора.

Уміння дати темпоральну характеристику літературним героям.

Уміння розрізняти види сміху за принципом «міри».

Уміння порівнювати себе з «оживленими» художніми характерами.

Уміння посміятися над собою.

Уміння розкодовувати міфологеми (сміхологеми). Уміння визначати риси геніальності митця.

1. У яких міфологемах втілено художню ідею життєстверджувального сміху:

A) деркач, кочерга, діжа, вода, горілка, чорна хмара - 0 б.

Б) праве око, піч, півень, сонце, жовті чоботи, соняшник, вогонь — 16.

B) сонце, вогонь, око, лиса голова кума, груша, колесо — 0,56.

2. Хто з художніх персонажів — дотепний сангвінік з розвиненим почуттям гумору?

A) Карпо — 0 б.

Б) Лаврін — 16.

B) Палажка — 0,56.

3. Кому з літературних героїв найбільш притаманні благородні риси характеру?

A) Мотрі — 0 б.

Б) Мелашці — 16.

B) Лавріну — 0,56.

4. Який художній образ має найбільший заряд сонячного енергопотенціалу?

A) пісня; Мелашка; веселий вогонь — 16.

Б) лайка; Мотря; мотовило — 0 б.

B) сопілка; Лаврін; зозулястий півень — 0,56.

5. Для кого з учасників «хатньої війни», « сімейних баталій» характерний цинічний, зловісний сміх?

A) Мелашки — 0 б.

Б) Кайдашихи — 16.

B) Мотрі — 0,56.

6. Чи виникло у Вас співчуття до членів Кайдашевої родини?

A) Так. Мені всіх шкода, одночасно соромно за їхній стиль життя. — 16.

Б) Звісно... Чесно кажучи, не хотілося би бути на їхньому місці. — 0,56.

B) Ні. Вважаю, що ніхто з них не заслуговує на сантименти! — 0 б.

7. Ваша думка щодо фіналу повісті: чи справді груша всохла, а сім'ї помирились?!

A) Так, адже автор власноруч про це написав! — 0 б.

Б) Ні. Звучить авторський «сміх крізь сльози» стосовно деградації людської особистості — 16.

B) Навряд чи, адже автор гірко іронізує з приводу обміління душ своїх героїв — 0,56.

8. Символом якого виду сміху є міфологема «СОНЦЕ»?

A) саркастичного, злісного — 0 б.

Б) радісного; гумористично-іронічного — 0,56.

B) доброзичливого, іскрометного — 16.

9. У чому таємниця «живучості», актуальності повісті «Кайдашева сім'я»?

A) у правді зображення пороків тогочасного суспільства — 0,56.

Б) у потребі сміху над чужими недоліками — 0 б.

B) у наявності осміяних пороків у сучасному просторі — 16.

10. Чи можна назвати «Кайдашеву сім'ю» своєрідною «сміхотерапією»? Чи Ви побачили у дзеркалі сміху автора своє відображення?

A) Звичайно! Розвеселився дух! Так, щиро сміявся над героями і над собою! — 1 б.

Б) Ні. Мені не смішно. Ні! Я ідеальний! — 0 б.

B) Так! Піднявся гарний настрій! Можливо, треба запитати у друзів! А ще краще — в учителів!!! — 0,56.

11. Яка особистісна риса І. Нечуя-Левицького є мірою його геніальності?

А) зразковість — 0,56.

Б) оригінальність — 16.

Б) багатство мовного арсеналу — 0 б.

12. Визначаючи цінність комічної енергії слова штукарів, гумористів, І.Нечуй-Левицький виголосив: «На радість, на втіху людям послані такі симпатичні люде!». Чи стосується висловлене автора «Кайдашевої сім'ї»?

A) Не знаю. — 0 б.

Б) Мабуть, так. — 0,56.

B) Безсумнівно! — 16.

Методичні рекомендації стосовно проведення третього етапу тестування

У розробленій нами моделі цьому етапу передує проведення уроку «сміхотерапії».

«Ролі» педагог розподіляє заздалегідь із врахуванням темпоральних характеристик своїх вихованців (попереднє тестування респондентів шкільним психологом).

У ході рольової гри учні-«психологи» роблять «діагностику особистості» кожного персонажа: визначають тип темпераменту, міру «сонячності» у характері; рівень почуття гумору, вид сміху. А також обґрунтовують мотивацію дій та вчинків комічних героїв через призму дзеркала сміху автора. Отже, старшокласники проектують знання з біології (8 клас) на площину художньо-образної системи повісті І. Нечуя-Левицького, проводять психолого-літературні паралелі. На уроці учні також повинні зрозуміти психологічну сутність гумору, його роль у житті людини: гумор є засобом отримання задоволення, незважаючи на болісні афекти (естетична функція); гумор має захисний механізм як для окремої особистості, так і для підтримки стійкого настрою у колективі (імунна; комунікативна функція).

Третій етап — своєрідний показник ефективності впровадження усіх структурних компонентів дидактико-педагогічної моделі.

Метою етапу є «відтворення» процесу «вчування» у психіку іншої людини (художнього характеру); уміння визначати відтінок, вид сміху — емоційно-чуттєвий рівень сприймання. Жан Поль визначив процес «вчування» у психіку іншої людини як «запозичення комізму», у результаті якого відбувається «психологічний контраст», тобто порівняння душевного стану іншої людини зі своїм. За О. Луком, це — здібність «чужими очима побачити себе і свої вчинки» [5].

На думку Ю. Борєва, «самокритика — вічна категорія розвитку соціально здорового суспільства, і тому для такого суспільства важливий безкомпромісний самоаналіз, самокритичне вдосконалення, розкриття недоліків в ім'я їх подолання» [ 1, 28]. Уміння посміятися над своїми недоліками, а також уміння зберігати почуття міри сміху — вищі критерії розвитку почуття комічного та рівня сформованості ціннісних світоглядних позицій. Безсумнівно, що «по-справжньому критичними і самокритичними бувають лише люди істинно сильні, які усвідомлюють своє достоїнство, які знають, що їм належить майбутнє. Саме вони є кращими знавцями і шанувальниками комічного» [2, 150]. Культура мислення, культура почуттів і, зокрема, естетична культура сміху формують людину як культурно-історичну особистість, воля якої скерована ідеєю добра (краси, істини, святості, гармонії). Зважаючи на те, що почуття усіх рівнів є безпосередніми регуляторами думок, дій, вчинків людини, то їхня цілеспрямованість за критерієм — благородні чи злочинні — визначається загальним рівнем розвитку особистості.

Визначально, що головним критерієм теорії комічного Цицерона є помірність смішного. Цицерон стверджував, що жарти за своїм характером не повинні бути розпусними і нестриманими, а благородними і дотепними, щоб у них виявлявся благородний характер людини [4]. Особистість, якій притаманний високий рівень почуття гумору, почуття комічного, а отже, і міра сміху — благородна і пристрасна. Безсумнівно, що сонячна, промениста, дотепна особистість за свого життя здійснює вчинок краси. Характер такої людини пізнається у життєрадісному, іскрометному, доброзичливому, естетично-інтелектуальному сміхові.

— Як сміюся? З чого сміюся? З кого сміюся? — ключові питання саморефлексії, коли перебуваєш у просторі, заповненому комічною енергетикою.

— Як сміється? З чого сміється? з кого сміється учень-читач? — основоположні критерії оцінювання учителем читацьких потенцій, а також особистісних показників старшокласника.

Свого часу З.Фройд прийшов до парадоксальних, проте визнаних у наукових колах висновків: у дитинстві ми не знали комізму, не були здатними створювати дотепи, не мали потреби у гуморі, щоб відчувати себе щасливими; ейфорію визначав настрій духу у нашому дитинстві [8, 406]. На жаль, юнацький вік далекий від періоду щасливого дитинства. Життєвий план, перспективні лінії представників ранньої юності, потреба самореалізації засвідчують зміну «Я»— позиції: «Я — соціум». Розвинене почуття гумору, почуття комічного, дотепність — ознаки освіченої, інтелігентної особистості. Безперечно, де кмітливий розум та доброзичлива посмішка, там успіх.

А може, й справді, Іване Семеновичу, «з посміху люди бувають!»?!

Література

1. Борев Ю. Комическое. — М., 1970. — 269с.

2. Громов Е. Палитра чувств. — М., 1990. — 190с.

3. Лесин В. Літературознавчі терміни. — К., 1985. — 251с.

4. Лосев А. История античной эстетики. Ранний эллинизм. — М., — 1979. — С.483.

5. Лук А. Юмор, остроумие, творчество. — М., 1977. — 183с.

6. Нечуй-Левицький I. Твори в двох томах. — К., 1985. — Т. 1. —638с.

7. Нечуй-Левицький I. Твори в двох томах. — К., 1986. — Т.2. - 639с.

8. Фройд 3. «Я» и «Оно». Труды разных лет. — Тбилиси, 1991. — Кн.2.- 428с.

 

 

Анкета

Визначення потреб, естетичних смаків, ідеалів старшокласників

1. Що таке почуття гумору?

2. Що таке дотепність?

3. Чи Ви вважаєте учителів юнацького спокою? Чому?

4. Чи Ви насміхаєтесь з їх педагогів, пародіюєте? Чи приносить Вам це задоволення?

5. Якими, на Вашу думку, професійними рисами повинен володіти педагог? Чи є ознакою професійного успіху наявність у педагога розвиненого почуття гумору та дотепності?

6. Чи ображаєтесь на учителя, який насміхався з Вас у присутності однокласників? Чи образитесь на доречний, доброзичливий жарт?

7. Чи є у Вашому класі гумористи? Які риси їм притаманні?

8. Чи притаманне почуття гумору Вашим батькам? Чи є гумор родинною реліквією?

9. Почуття гумору вроджене чи соціально-набуте? Чи є у Вас почуття гумору?

10. Чи можна назвати школу «пірамідою юнацького сміху»? Чи можливе впровадження на практиці проекту «Школа Гарного Настрою»?

11. Кажуть, що розумний сміх — геній спілкування. Ви геніальні?

12. Чи в міру Ви смієтеся? Які знаєте види сміху?

13. Чи Ви вірите у зловісні прикмети? А може, насміхаєтесь з них?

14. Чи Ви поважаєте людину, яка уміє жартувати?

15. Чи потрібно читати гумористичні, сатиричні твори? Які почуття, здібності, особистісні риси розвиває комічне?

16. Чи були у Вас спроби писати сатиру, гумор? Чи складали анекдоти на тему шкільного життя?

17. Чи повинен урок української літератури відрізнятися від інших навчальних предметів? Чим саме?

18. Учитель з якого навчального предмета, на Вашу думку, володіє розвиненим почуттям гумору, дотепністю?

19. Чи потрібно робити аналіз жанрів гумористики за іншою схемою?

Чи можливий новий метод аналізу тексту, наприклад, сміхоаналіз?

20. Назвіть найулюбленіших авторів-сміхотворців. Які комічні твори полюбляєте перечитувати?

21. Якому літературному жанру Ви надаєте перевагу: трагедії, драмі, комедії? Чому?

22. Чи піднімається у Вас гарний настрій від перегляду кінокомедії; від виступу гумориста; під час перечитування комічних творів? Чи Ви отримуєте естетичне задоволення?

23. Чи організовуються у вашій школі зустрічі зі Сміхом у формі: урок-сміхотерапія; «салон мудреців»; театр естрадних мініатюр; конкурс гумористів; КВК; обрядових дійств; театралізації та т. п.?

24. Чи варто та доцільно започаткувати у школі традицію проведення карнавалу Сміху?

25. Чи Ви відчуваєте постійну потребу у самореалізації? На Вашу думку, самокритика, читання текстів сміхології — є шляхами самовдосконалення, гармонізації особистості?



загрузка...
загрузка...

...