загрузка...

Стаття Нечуй-Левицький Іван
Борці за долю України

Вивчення казки І. Нечуя-Левицького «Запорожці»

5 клас

А. Ситченко,

доктор педагогічних наук;

Н. Огренич,

кандидат педагогічних наук Миколаїв

 

«Зміст твору, описи природи, Запорозької Січі. Портрети персонажів. Характеристика образу Карпа Летючого. Роздуми запорожця про долю України. Реальне і фантастичне у творі. Художні засоби у творі.

ТЛ: пейзаж» (із навчальної програми).

На прикладі казки І.Нечуя-Левицького «Запорожці» п'ятикласники поглиблять своє знайомство з цим епічним жанром, наблизяться до розуміння історичної минувшини нашого народу, відчуття мужнього благородства українського козацтва — оборонця Вітчизни. У цьому їм допоможуть насамперед відомості про Івана Семеновича Нечуя-Левицького, виклад яких має на меті в цьому класі збудити інтерес до особи письменника, заохотити до прочитання його творів, підготувати до сприйняття змісту і значення. Радимо вчителю використати в цій роботі матеріал підручника [3: 201—202], а також книжки для вчителя [1: 137—145]. Допоможе й посібник І. Шавловського для вчителів «Вивчення творчості І.С.Нечуя-Левицького в школі» (Київ, 1969 p.). Варто подати не лише біографічну довідку про автора виучуваного твору, а й розповісти про деякі факти з його життя. Учням цікаво буде, наприклад, дізнатися про те, яким точним був у побуті Іван Семенович: сусіди могли по ньому перевіряти годинник. Щодня рівно опівдні за будь-якої погоди йшов на прогулянку до пам'ятника Володимиру-хрестителю, в руках — незмінна парасолька. У Києві, де він прожив понад ЗО років, його знали в усіх ближчих крамницях, чемно поводилися з ним і навіть поступалися йому чергою. Варто розглянути й портрет письменника: довгообразе обличчя, вуса, борідка клинцем, пряме волосся, — все вказує на те, що перед нами лікар або вчитель, словом, інтелігентна людина. Голос мав тихий, але міг бути жвавим і завзятим співбесідником, особливо на літературні теми. Захоплювався музикою й живописом, сам добре грав на роялі й малював. Особливо вабила його українська старовина, славна козаччина, на тему якої написав низку історичних романів і повістей. Ще коли Іван Семенович учителював, то через це своє захоплення потрапив під нагляд поліції, а його казка «Запорожці», вперше надрукована в журналі «Правда» 1873 p., постійно зазнавала цензурних утисків. Цензори вважали, як свідчить Раїса Мовчан, що такі твори спонукають читачів шкодувати про знищення Запорозької Січі й українського козацтва загалом.

В учнів можна запитати, які твори на історичну тему вони вже знають. Нехай поміркують, для чого й сьогодні варто знати і пам'ятати про минувшину свого народу, вивчати художні твори на історичну тему, намагатися збагнути, як жили й до чого прагнули наші предки.

Під час підготовчої роботи до прочитання казки «Запорожці» на першому уроці слід пояснити такі слова (їх краще записати на дошці й порадити учням переписати в зошит):

лоцман — провідник суден, добре обізнаний із певною ділянкою моря, річки або каналу;

байдак — великий човен;

шамнути — налягти на весла;

шабаш — заклик або сигнал до закінчення певної справи;

лучче — пильніше;

річкові пороги — кам'янисте поперечне підвищення дна, що перетинає спокійну течію річки.

Безпосередньо перед читанням твору учням варто дати настанову: «Під час читання казки намагайтесь уявити зовнішність лоцмана Летючого, зверніть увагу на те, яку характеристику йому дає автор, інші персонажі твору. Спробуйте уявити дніпровські пороги, описані в казці, поміркуйте над їхніми назвами. Простежте, як лоцман долав ці пороги й чому зазнав поразки». Настанову учні також можуть переписати в зошит, що допоможе їм під час роботи над твором.

Оскільки казка І. Нечуя-Левицького «Запорожці» складається з двох частин і водночас передбачає сприйняття чітко окреслених персонажів, то пропонуємо обрати мішаний шлях її аналізу, який має поєднати в собі ознаки подієвого й пообразного варіантів літературного розбору.

Перша частина твору закінчується словами: «Кар-по і гребці зняли руки до Бога...» й складається з характеристики молодого лоцмана та опису його боротьби з дніпровськими порогами. На її прочитання піде 5 хв. Обговорення прочитаної частини можна провести за допомогою таких завдань і запитань:

1. Яким описом починається казка? Чи подобається вам молодий лоцман?

2. Зачитайте портрет Карпа Летючого. Чи могли б ви за цим описом пізнати його в юрбі?

3. Чому саме йому отаман доручив провести байдак порогами?

4. Які приготування зробили гребці перед походом? Чому вони так тривожились?

5. Перекажіть, як гребці долали дніпровські пороги. Поясніть, чому камінь називається Крутько, а поріг — Ненаситець, або Дід.

6. Які передчуття виникли у вас від того, що зламалося стерно, а гребці «зняли руки до Бога»?

7. Стисло перекажіть прочитану частину казки, дайте їй назву.

П'ятикласники легко дадуть відповідь на перші два питання. Звичайно, їм до вподоби вправний лоцман, бо підлітків вабить його романтична професія. Імпонує учням і зовнішність Карпа Летючого, яку їм допоможуть відтворити опорні слова: 1. Зріст. 2. Волосся. 3. Обличчя. 4. Стан. Учитель підкреслить, що все ж таки цей портрет досить узагальнений. Очевидно, письменник змальовує не якогось конкретного провідника суден, а в такий спосіб передає своє бачення українського парубка — молодого потомка славних запорожців. Хоча в 5-у класі не час іще засвоювати поняття про типовість персонажа, готувати учнів до цього, мабуть, варто заздалегідь.

Учні вмотивовано мають пояснити, чому саме Летючому отаман довірив провести байдак багатого купця. Звичайно, не через те, що молодий лоцман «кругом гарний», а завдяки рисам його характеру. Для того, щоб усвідомити це, учні мають перечитати перший абзац твору й зважити на пряму авторську характеристику Карпа. Варто спостерегти такі авторські прийоми зображення персонажа: «добре знав всі пороги», «любив пороги, бо зріс коло них», «любив летіти стрілою прудким козацьким ходом через пороги, летіти птицею з лави на лаву», «любив слухати, як шумить Дніпро на порогах», «гаряче лице». Виходить образ палкого і вправного юнака, який добре знає й любить рідний край і свою роботу.

Однак похід через пороги завжди таїть у собі небезпеку для гребців. Треба ретельно готуватися до ризикованої подорожі. Передусім важливо виміряти човен, розраховуючи його безпечний прохід між камінням, а щоб здійснити перехід, потрібно подбати про добре стерно. Усе це старанно виконав Карпо Летючий та його команда.

Щоб учні змогли наочно відтворити в уяві перехід байдака через дніпровські пороги, варто послідовно записати на дошці (і в зошиті) їхні назви: 1. Кодацький. 2. Звонецький. 3. Сурський. 4. Лохманський. 5. Ненаситець (Дід). Треба прочитати уривок про те, як байдак перелетів Кодацький поріг, проаналізувати, за допомогою яких мовних засобів письменник передає напружену боротьбу гребців з оскаженілою стихією. Йдеться про порівняння: «як стріла», «як порожня бочка», а також метафори: «зашуміла вода і заревла», «байдак загув і полетів з лави на лаву» тощо. Та на черзі був Ненаситець. Учитель пропонує читачам пояснити назву цього порогу. Очевидно, він найбільш небезпечний, і небагато знайдеться одчайдухів, котрі могли б подолати його. На сторожі біля цього порогу лежав підступний камінь Крутько, який легко збивав з курсу байдаки й кидав їх ненаситному Дідові. От і на цей раз він скористався з того, що байдак Карпа Летючого через раптовий порив вітру зійшов із наміченого курсу й безжально обкрутив його кругом себе. Не він перший... Тому й має цей страшний камінь таку назву.

Звичайно, учнів заполонили лихі передчуття, бо некерований човен навряд чи врятується з ревучої й запіненої пащі Ненаситця.

Останнє завдання — стисло переказати прочитану частину казки й дати їй назву — п'ятикласники можуть під час домашньої роботи. Переказ має бути усний, однак для того, щоб він був досить повним і правильним, учні мають скласти його план. Це треба зробити ще на уроці. Наприкінці заняття вчитель повинен дати й власний приклад планування художнього тексту, який у такий спосіб не буде імперативним: 1. Портрет і вдача Карпа Летючого. 2. Почесне доручення. 3. Приготування до походу. 4. Перехід через Кодацький поріг. 5. Біля Ненаситця. 6. Страшний Крутько.

Наступний урок варто розпочати з переказу цієї частини твору. Можна оголосити конкурс на кращий зразок переказу, обрати журі, яке й має визначити переможця. Звичайно, поряд з учнівськими варіантами цієї роботи вчитель подасть і свій. Наприклад: «Біля дніпровських порогів жив молодий, гарний і вправний лоцман Карпо Летючий — потомок славних запорожців. Одного разу отаман, який дуже любив Карпа й довіряв, як самому собі, доручив йому переправити через пороги байдак багатого купця, ще й пообіцяв щедру винагороду.

Гребці старанно приготувалися в небезпечну дорогу, їм сприяла тиха і ясна погода. Вдало подолали перший скажений поріг — Кодацький, за ним три інші — Звонецький, Сурський і Лохманський. Попереду стогнали вищі пороги, вже чути було рев Ненаситця. Ось уже перед очима лоцмана дванадцять Дідових лав, що перетинали шлях. Човен летів, як стріла, і був направлений, куди треба. Та раптовий порив вітру збив його з курсу й кинув на каміння: Зелений камінь і Крутько, від удару об який зламалося стерно й байдак став некерованим. Залишилося тільки благати Бога...».

Відтворення першого ключового фрагмента тексту дає змогу глибше засвоїти його зміст і значення. В учнів варто поцікавитись:

1. Яким запам'ятався Дніпро та його пороги? Назвіть їх.

2. Які українські звичаї згадує письменник? У чому їх слушність?

3. Чому байдак зазнав катастрофи? Чи є в цьому провина молодого лоцмана?

Елемент дискусії може виникнути навколо питання: чи є провина молодого лоцмана в тому, що байдак зазнав катастрофи? Може прозвучати думка й про те, що якби Карпо був старший віком і мав більший досвід своєї роботи, то міг-передбачити раптові пориви вітру й більш правильно розрахувати швидкість човна. Однак в учнів не повинно бути сумніву в тому, що молодий лоцман добре знав свою справу й старанно її виконував.

Після перевірки й засвоєння вивченого п'ятикласники зосередяться на другій частині твору, яка починається словами: «От дивиться Карпо вниз — а між тими стінами росте пишний сад, про який тільки в казках розказують». На її прочитання піде до 10 хв. Для цього їм також треба дати настанову: «Прочитайте казку до кінця. Здогадайтесь, про який сад ідеться у творі та якими змальовані запорожці в ньому, яке враження вони справили на лоцмана. Зверніть увагу на картини природи, зображені у творі. Поміркуйте над тим, яке враження справила на вас ця казка».

Звичайно, серед п'ятикласників завжди знайдуться охочі напередодні вдома дочитати казку до кінця. На них і спиратиметься вчитель під час обговорення її змісту на цьому уроці. Подаємо орієнтовну систему завдань і запитань до прочитаного:

1. Яка картина постала перед очима лоцмана? Спробуйте усно намалювати її.

2. Чому Карпо дивився на сад згори вниз? Куди він потрапив після трагедії на порогах?

3. Кого з людей він зустрів у пишному саду? Яке вони справили на нього враження?

4. Як поставилися запорожці до молодого лоцмана? Чим пояснити їхню приязнь?

5. Який спів лунав у саду? Про що була кобзарська дума?

6. Яким зображено гетьмана? Чому не вказано його ім'я?

7. Що так розчулило ясновельможного? Що не давало йому спокою навіть у райському місці?

8. Чому в багатому й прекрасному саду Карпо побачив сльози і кров? На які роздуми це наводить вас?

Під час цієї бесіди активізується й формується відтворююча уява читачів, підводячи їх до думки про те, що гребці на чолі з лоцманом таки зазнали аварії на порогах і, загинувши, потрапили до раю. З небесного царства, мабуть, і дивиться Карпо вниз на той пишний сад, розташований у дивному краї. Зустрів він там гарних і дужих людей, які назвалися запорожцями. Вони вже знали, яка біда трапилася із парубком. Особливо їх зацікавило те, що хлопець виявився з України.

Чим далі заглиблювався Карпо в той сад, тим багатшими й прекраснішими були дерева й квіти, серед яких знаходилося багато святково прибраних запорожців, що стиха вели неквапну розмову. Аж ось почувся спів, гарний і дзвінкий, мов дзвін. То кобзар співав про козацьку старовину й славних гетьманів. Всі рушили до гетьмана, який був гарним, високим та сміливим, як і ясновельможні Мазепа й Хмельницький. Можливо, то й був хтось із них?

Його теж зацікавив хлопець з України. Розчулений гетьман подумав, що це, мабуть, знак від Бога чи народу. Найбільше його турбувало те, як живуть люди в Україні, чи й досі терплять від ворогів. Виходить, що і в раю не вдається насолоджуватися красою й багатствами, і там є сумні роздуми про долю рідного краю. Чи не так само й Україну, щедру й прекрасну сторону, через народні сльози й кров немає змоги назвати щасливою?

Усі разом запорожці вирішили піти до церкви та спитати в Бога, що їм зробити для України.

Наприкінці другого уроку учні зосередяться на картинах природи, змальованих у творі І.Нечуя-Левицького «Запорожці», поглиблять знання про порівняння, метафори й художнє перебільшення (гіперболу). Особливу увагу слід звернути на засвоєння поняття про літературний пейзаж. П'ятикласники мають не лише прочитати про нього довідку, що в підручнику [3: 210], а й записати назву терміна й визначення цього поняття в зошит. У подальшому, в роботі над іншими творами, вони повинні активно застосовувати новосприйняті літературознавчі терміни й поняття.

Дослідження мовно-виражальних засобів виучуваного твору п'ятикласники почали вже на першому уроці, однак зараз доцільно розглянути пейзажні картини, які відіграють у тексті важливу естетичну роль. Аналіз картин природи дає змогу відчути красу й багатство запорозького краю, і робота учнів над тропами активно цьому сприятиме. Естетичні спостереження читачів-учнів виведуть їх на новий рівень осмислення літературного пейзажу — вже не просто опису, а виразника патріотичного сенсу зображуваного. Наприклад, на останньому малюнку із цього твору помітно, як на одному дереві були стиглі овочі, на другому — тільки наливалися, а інші стояли ще в цвіту. Ця пейзажна картина створює враження неперервності народного життя, чудового українського буття, за яке треба так само постійно вболівати й боротися.

Завдання додому має спонукати учнів перечитати казку «Запорожці» й замислитись над питанням: «Чому письменник зробив так, що лоцман Летючий не зміг подолати грізні пороги й потрапив до іншого світу?» Вчитель може також порадити охочим спробувати повести розповідь таким чином, начебто лоцман не гине, а вдало проходить через пороги. Тоді завданням буде придумати власну кінцівку казки, як на те орієнтує й підручник.

Здібних до образотворчого мистецтва п'ятикласників варто попросити намалювати ілюстрації до твору, наприклад, Карпа Летючого або гетьмана, райський сад тощо. Тоді наступний урок краще почати з розгляду цих малюнків, які допоможуть усім учням глибше інтерпретувати зміст і значення твору загалом. Можна навіть утворити тимчасову експертну комісію, яка буде перевіряти малюнки та їх відповідність тексту виучуваного твору.

На уроці має прозвучати й відповідь на питання про різну версифікацію зображуваних у казці подій. Добре, коли учні самі зроблять висновок про те, що за авторським задумом лоцман гине тому, що має потрапити до небесного царства, з висоти якого зможе оглянути козацьку країну й відчути її патріотичний дух. Коли б лоцман, навпаки, успішно виконав своє завдання, це був би просто ще один епізод з його буденного життя, який би не викресав у читачів подібних вражень. Обмірковуючи це, учні наблизяться до розуміння художнього твору як продукту письменницької уяви, підпорядкованому певній ідеї.

Завваживши фантастичні образні деталі й художні картини в оповіданні «Запорожці», п'ятикласники, спираючись на досвід опрацювання попередніх прозових творів, спроможні довести, що мають справу з казкою. Як і в оповіданні А. Лотоцького «Михайло-семиліток», у цьому творі І. Нечуя-Левицького духовне начало переважає над соціальним, помітні національні мотиви й моральні пріоритети. Ці фактори складають новизну для молодших підлітків, які до цього мали справу з народними казками, де переважають суспільно-побутові проблеми.

Під час вивчення казки І. Нечуя-Левицького «Запорожці» є нагода подати більше відомостей про українське козацтво. П'ятикласники (або й запрошені учні старших класів) можуть зробити повідомлення про те, що козаками називали десь із XV ст. переселенців-утікачів від панщини, які звідусіль тяглися за Дніпро, до Дикого степу. Йшли вони невеликими групами, у всеозброєнні, запекло билися з ворожими загонами, відбираючи в них здобич — своїх земляків, яких загарбники вели в ясир. Козацтво більшало, набирало сили і вже могло не лише боронитись, а й нападати. На порогах Дніпра, острові Хортиця, що на Запоріжжі, козаки заснували свою столицю з фортецею, яку назвали Січ. Займала вона великий майдан, посеред якого січовики вибудували церкву, а навколо неї поставили курені. У тих куренях переважно мешкали земляки, тому й звалися вони відповідно: Переяславський, Канівський, Уманський та ін. У кожному з них був свій отаман — курінний, якого обирали рядові запорожці. Головний отаман на Січі звався «кошовий», бо й на Січ казали «кіш». Зовні Січ була оточена високою і міцною дерев'яною огорожею, з надійними воротами, тому будь-хто потрапити до неї без дозволу козаків не міг.

Козацькі порядки були на зразок лицарських, а себе січовики вважали «лицарським товариством» і приймали всіх, хто тільки вмів хреститись. Микола Аркас в «Історії України-Русі» пояснює: «Запорожці звикли дивитись смерті у вічі, не боялись її, були одважні, терплячі, виносливі у походах, були вірні товариші; побратимство почитувалося у них дужче як рідня; отаманові і ватажкам у походах корилися у всьому, а як кончався поход, то поводилися із ними, як з рівними товаришами; були веселі, любили танці, пісні і музики...» (с. 129). Найсвятішою своєю справою січовики вважали боротьбу з турками і татарами та визволення з їхнього полону всіх християн. Тому й були козаки, мов кістка в горлі турецького султана і кримського хана, які неодноразово намагалися знищити «невірних».

Запорожці навіки вславилися звитяжною боротьбою за волю рідного краю, були прикладом самовідданого патріотизму українського народу й назавжди увійшли в його історію та художню культуру.

На завершення уроку можна звернутися до картини Сергія Васильківського «Козаки в степу», яку учні можуть спробувати описати за поданим у підручнику планом [3: 210-211]. Тоді домашнім завданням буде усна або письмова інтерпретація запропонованої картини. Таке поєднання різних видів мистецтва значно сприяє розвитку художньої культури особистості й глибшому засвоєнню виучуваних творів.

Література:

1. Мовчан Р. В. Українська література: Кн. для вчителя: 5 кл. — К.: Генеза, 2005. — 248 с

2. Ситченко А. Л. Навчально-технологічна концепція літературного аналізу. — К.: Ленвіт, 2004. — 304 с

3. Цимбалюк В. І. Українська література: Підруч. для 5 кл. загальноосвіт. навч. закл. / В. І. Цимбалюк В. І., В. В. Потіха — К.: Навч. книга, 2005. — 320 с



загрузка...
загрузка...

...