загрузка...


Яндекс.Метрика Яндекс цитирования

УСНА НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ

СОЦІАЛЬНО-ПОБУТОВІ КАЗКИ

ПРО ЛИПКУ І ЗАЖЕРЛИВУ БАБУ

Жили собі дід та баба. Вони були дуже вбогі. От баба і каже:

— Ти б, старий, пішов у ліс та вирубав липку, щоб було чим протопити.

— Добре, — каже дід. Узяв сокиру та й пішов у ліс.

Приходить він до лісу, вибрав липку. Тільки що замахнувся сокирою, щоб рубати, коли чує — Липка каже людською мовою:

— Ой не рубай мене, чоловіче добрий, я тобі в пригоді стану!

Дід з переляку і сокиру опустив. Постояв, подумав та й пішов додому.

Приходить додому та й розповідає про свою пригоду. А баба й каже:

— От який же ти дурень. Піди зараз до Липки та попроси конячку з возом. Хіба ми ще не находились з тобою?

— Та як так, то й так, — каже дід.

Надів шапку та й пішов.

Приходить до Липки та й каже:

— Липко, Липко, казала баба, щоб ти дала конячку з возом.

— Добре, — каже Липка, — іди додому.

Приходить він додому, а біля хати стоїть віз і конячка біля нього прив'язана.

— Бач, старий, — каже баба, — тепер і ми люди. От тільки наша хата от-от завалиться. Піди, старенький, попроси ще й хату.

Може, дасть.

Пішов дід до Липки, попрохав і хату.

— Добре, — каже Липка, — іди додому. Приходить дід до двору і не пізнає: замість старої хати стоіть нова, гарна хата. Радіють обоє, як діти.

— А що, старий, якби ти попрохав ще й худоби та птиці. Тоді, здається, вже й нічого нам не треба.

Пішов дід до Липки, попросив худоби.

— Добре, — каже Липка, — іди додому.

Приходить дід і не натішиться. Повен двір худоби і птиці.

— Ну, тепер уже нам більше нічого не треба, — каже дід.

— Ні, старенький, ще піди попроси й грошей.

Пішов дід до Липки і попросив гроші.

— Добре, — каже Липка, — іди додому. Приходить дід, а баба сидить за столом і гроші в купки складне.

От, старий, які ми тепер багаті, — каже баба, — але того мало, треба ще, щоб усі люди нас боялися, бо ми ж багачі. Піди до Липки, попроси, нехай поробить так, щоб нас усі люди боялись.

Пішов дід до Липки, попрохав дід Липку, щоб так зробила.

— Добре, — каже Липка, — іди додому. Прийшов дід додому, а там у них повно війська та поліції, і всі їх охороняють. Але старій і цього мало.

— Що ж, — каже вона, — старий, треба ще, щоб усі люди в селі були нашими батраками, бо чого ж нам більше хотіти — все вже у нас є.

Пішов дід до Липки та й просить, щоб зробила вона так. Дов-пі мовчала Липка. А потім каже:

— Іди додому, зроблю ще вам останнє.

Приходить дід додому, аж глядь: нічого нема, стоїть та сама стара хата і баба коло неї.

Так покарала Липка за те, що ненажерлива баба хотіла всіх людей батраками поробити.


загрузка...
Яndex
 
загрузка...

загрузка...