загрузка...

УСНА НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ

ПІСНІ-ІГРИ

ЗАЙЧИК

Діти стають у коло, беруться за руки, а між ними — «зайчик» (обов'язково хлопчик). Діти ходять і співають:

Городили зайчика

Тинком,льонком,

Та нікуди зайчику

Та не вискочити,

Та нікуди зайчику

Та не виплигнути.

А в нас ворота

Позамиканії,

Жовтим піском

Позасипанії!

При цьому «зайчик» починає бігати, щоб де-небудь вискочити, а діти стають щільніше, щоб не пропустити. Коли вже «зайчик» якось вискочить, тоді всі діти його ловлять.

Хто піймає — сам стає «зайчиком». Якщо піймає дівчинка, її заміняють хлопчиком, бо за правилами гри дівчинка не може бути «зайчиком».


загрузка...
загрузка...

...