загрузка...

Весільні пісні



1. Івашкова мати по улоньці ходить
І сусідочок просить:
— Ви, сусідочки мої,
Та ходім ік мені,
До мого дитяти короваю бгати,
Сиром, маслом та посипати.


2. Благослови, боже,
Пречиста, госпоже,
І отець, і мати,
Своєму дитяти
Сей коровай зібгати.


3. Не вій, вітре, вгору,
Та повій по роздолу,
Та на наші коровайчики,
Розмай серпаночки.


4. Жіночки-коровайночки
Хороший коровай убгали,
В середину місяць клали,
А довкола зороньками
3 райськими пташеньками.


5. Кучерявий піч вимітає,
Кучерявий в піч заглядає,
Пече, наша, пече,
Спечи наш коровай грече.


6. Наша піч регоче,
Короваю хоче,
А припічок посміхається,
Короваю дожидається.


7. Високі два стоги на дворі,
А ще вищий коровай на столі.


8. Все діло поробили,
Коровай усадили.
Думайте та гадайте,
Нам горілочки давайте.


Звивання гільця і вінків


1. Благослови, боже, і отець, і мати,
Своєму дитяти деревце зачати.
Ой ходили ми в гори
Та вивезли деревце соснове,
Та будем ввивати зіллєчком, барвіночком
Та пахучим васильочком,
Та черленов калинов,
Та поважнов дитинов.

2. Вінку мій, вінку,
Хрещатий барвінку,
Куповала-м тя в ринку,
Замикала-м тя в скриньку,
Тепер тебе рушу (беру),
— Заплакати мушу.

3. Ми вілечко (гільце) вили,
У хліб устромили,
Щоб було на столі повно,
Щоб нашим молодим гарно.


Дівич-вечір


1. Благослови, мати,
Нам до хати зайти
Та з нашою молодою
Вечір провести.


2. Ой у саду, саду вишенька зів'яла,
Там, де наша та Ганнуся та з нами співала.
Ой у саду, саду вишенька зів'яла, — листячко опало,
Та ми з твоїм дівуванням та вже й розпрощаймось!
Ой летить зозуля, да вишеньки верне (валить),
Та вже твого дівування ніхто не поверне!
Ой закотилось сонечко он там за горою,
Та розстаюся ж, моє дівування, ой та навіки з тобою!


3. Ой плавала сіра утка по воді
Кликала матінку ік собі:
— Прибудь тепер, матінко, до мені,
Ой дай мені порадоньку, бідній сироті.
— Ой рада б я, дитя моє, прибути к тобі —
Насипано сирой землі на груді мої
Склепилися чорні очі на всі ночі,
Закипіли уста кров'ю, не промовлю
Ой, корися, дитя моє, чужій стороні,
Нехай порядок дасть б'їднїй сироті
— Корилася, моя матінко, не раз і не два,
Та не дає порадоньки чужа сторона.


4. Ой лихая та свекруха —
Не рідная мати, —
Ой не пустить вона тебе
Та з нами в свято погуляти!
Ой рідная мати поб'є —
Воно й не болить,
А свекруха слово скаже, —
Серденько скимить!


5. З богом, післанці, з богом,
Та не бавтеся (гайтеся) довго
Дари за дари дайте,
Самі ся повертайте
— Ой дивно ж ми, дивно,
Що післанців не видно,
Чи вони поблудили,
Чи кошульку (сорочку) загубили?


Весілля


1. А брат сестрицю та розплітає
Цвіт рожа (троянда) розцвітає
Не йди, сестро, молода заміж,
Цвіт рожу споминає...


2. Ой до вінця, Марусечко, до вінця,
Не забудь, молодая, гребінця.
Ой упав гребінець під стілець,
Да подай Марусеньці гребінець,
І підем з тобою під вінець.


3. Благослови, боже, і отець, і мати,
Своєму дитяти під вінець ставати
Та з суженим шлюб їй узяти.


4. Котився місяць до зірки,
Вибрався Івасьо до дівки,
Питається свого батенька:
— Чи много боярів брати?
—...Бери, синоньку,
Всю дружиноньку,
Бери старосту старого...
Бери сватеньку-багачку,
Бери свашечку-співачку,
Бо там чужая сторона,
Щоб не набратися сорома.
Ой їдь, синоньку,
В щасливу годиноньку,
Час, би привіз
Любую дружиноньку.


5. Вийди, мати, з хати
Свого зятя зустрічати!
Вийди, вийди ти в кожусі
Та в хорошому дусі (настрої)!
Який кожух твій мохнатий,
Такий зять твій багатий —
На худобу, на вівці,
На гроші, червінці.


6. Д р у ж к о (до братів).

— Ану вип'ємо могорича, да упустіть нам оце місце!
— Ми могорича і так вип'ємо, — одвічають брати, — а за місце гроші візьмем.
— Нехай вам місце, — говорить дружко, — а нам оте, що накрите.
— Е!.. Голуб'ята, у нас те, що накрите, дорого стоїть.
Воно в нас поїло полову, солому, капусту; качани варили та годували.
— Да хоч би подивитися, — каже дружко, — що воно таке.

Підійма платок та й дивиться.

— А скільки ж вам грошей за нього?
— Дасте сто червінців?

Дружко, злякавшись буцімто, каже:

— Ох, лихо, яке дороге; за сто червінців сто й купити можна. Ну, нате вам (кидає трохи грошей на тарілку). Чи всі?
— Ні, ще не всі, ще стілько положіте!

Дружко, кинувши ще скілько-небудь грошей, питає:

— А тепер усі?
— Усі уже, — говорить брат, беручи гроші.


7. Ой татарин, братику, татарин, —
Продав сестричку за талір,
Русу косу за п'ятак,
Біле личко пішло так.


8. Ой матінко моя,
Уже ж я не твоя,
Вже ж бо я да того пана,
З ким шлюб шлюбовала.


9. З-за гори гуска летіла,
Наша капуста з перцем кипіла, —
З перцем, не. перцем,
Просимо з щирим серцем.


10. Дружба коровай крає,
Золотий ножик має,
Золоту тарілочку,
Дарує родиночку.


11. Да чи бачиш ти, дружко,
Що бояри коровай крадуть?
За вілечко захиляються,
Короваєм запихаються.
Ой ми ж роду не злодійського,
А ми роду королівського,
Ми кошелів не брали,
Короваю не крали,
Ми шишок не брали,
В кишеню не ховали.


12. Благослови, боже, і отець, і мати,
Своєму дитяти цей рід дарувати.


13. Ой старосто-дядьку,
Глядіть нам порядку,
Виведіть нас із хати
На двір погуляти.


14. А взяв боярин дружку,
Взяли її вмили,
Серпом підголили,
Граблями розчесали,
Зовсім дружку вбрали.


15. З нами, Наталко, з нами,
До чужої мами,
Між чужї люде,
Там тобі добре буде.
В нас вітер сам хату мете,
В нас сонечко хліб пече,
Сама вода в горщики ллється,
Бо в нас так ведеться.
Не йди, Наталко, з ними,
Залишайся з нами:
Нам люди розповіли,
Що вовки там жінку з'їли.


16. Ой дайте нам дівку
Ще й білу постільку.
Чотири подушки пухових,
Чотири сорочки льонкових,
І скриню, і перину,
І в дім господиню.


17. Мене мати не жалує,
В чужу сім'ю заміж дає.
Чужа сім'я вечеряти сіла,
А мене по воду послала.
Покіль я з водою прийшла,
Вечеря з стола зійшла.
Усім же я постелила,
А свекрусі не вгодила,
Кинулася свекруха,
Як на окропі муха:
— Дитиночка чужая,
Ти ж ще не вечеряла.
— Спасибі вам за вечерю,
овечеряла.
В коморі на порозі
Вечеряла дрібні сльози.
Якби ненечка знала,
То вечерю мені б прислала,
Як не місяцем, то зорею,
Як не братом, то сестрою.


18. Сідай, сідай, кохання моє,
Не поможе плакання твоє,
Стоять коні у повозі,
І плач тобі не поможе:
Тепер ти моя, тепер ти моя.


19. Чи є в мами звістка:
Їде в гості невістка,
Здорова, як малина,
Червона, як калина.


20. Ой невісточко наша, жоданко,
Ой не рік ми тебе жодали,
Сім років хустів (білизни) не прали,
А в соломани (бодню) складали,
Поки тебе, молодої, дождали.


21. Ой меде наш, меде,
Зять тещеньку веде
За білую ручку,
За чесную дочку.


22. Ой меде наш, меде,
Зять тещеньку веде,
На порозі кладе:
— Та полеж, тещо, тута,
А я піду та виріжу прута,
Та будемо тещу бити,
Що не вміє дочки вчити.


23. Покривальниця плаче
А чого вона хоче?
Півтора золотого,
Хоч князя молодого.


24. Марійко, дівко,
Кинь шапку к бісу,
Шапка не подоба,
Не пристала до лоба.


25. Прощай, прощай, подружечко,
Бо ми вже їдемо
І твоє ми дівування
З собою беремо.


загрузка...
загрузка...

...