загрузка...


Яндекс.Метрика Яндекс цитирования

Шкільний твір

ЛІНА КОСТЕНКО
Маруся Чурай в однойменному романі - образ-символ чи реальна людина?

Документи залишають нам нечисленні відомості про історичні події, у документах — літописах та архівах — ми знаходимо насамперед відомості про життя героїчних осіб і майже нічого — про життя звичайних людей. Гідні багатолітньої пам'яті люди залишаються в легендах та фольклорі.
Так, образ Марусі Чурай — це образ з легенди, ми не знаємо достеменно, чи жила вона насправді. Найімовірніше Маруся Чурай справді жила на Полтавщині у XVII столітті, складаючи пісні, яких співала вся країна, а деякі з них співають і досі.
Якою видається читачеві Маруся? Це дівчина, яка мала дар від Бога: не тільки дар співати і складати пісні, але дар кохати, бути щирою та чистою:
 
Красива я була, правда? Схожа на свою матір.
Смілива я була, правда? Схожа на свого батька.
Співуча я була, правда? Схожа на свій народ.
 
Напевне, ці рядки чи не найкраще розповідають нам про Марусю Чурай. І саме через ті рядки виникає думка про те, що образ Марусі Чурай є символічним: вона і є в певному сенсі образом народу, з його співучою нескореною і нескоримою душею, з душевною чистотою і несправедливо сповненим страждань життям.
Маруся закохується у Гриця, вони щиро кохають одне одного, але Гриць одружується з іншою: через тиск з боку його матері, через заможність майбутньої дружини і через власну душевну роздвоєність: «Нелегко, кажуть, жити на дві хати, а ще нелегше жить на дві душі», — так у романі характеризується душевний стан Гриця. Маруся важко переживає зраду коханого, готує для себе отруту, але її випиває Гриць. Марусю судять за вбивство, але в останню мить її рятує Іван Іскра. Образ Івана Іскри — образ узагальнений, він щирий друг, мужній воїн, готовий боротися за країну та за близьких йому людей.
Марусю називають у романі голосом, піснею і душею народу. Вона, напевне, такою і є. На долю дівчини припадає багато випробувань, життя зрештою надламує її душу, вона ніби втрачає свій голос, втрачає здатність жити легко і радіти життю, але душевна чистота, прагнення кращого якщо не для себе, то для свого народу залишається з Марусею до останніх її днів.
Життєва драма Марусі є центральною дією твору і водночас тлом для зображення історичних подій, зображення епохи. У той час, коли живе Маруся, Україна загрузла у боротьбі за свободу на тлі посилення тиску з боку Польщі, міжусобиць та безладу всередині країни. Але за всіх часів не переводяться у нашій Батьківщині люди мужні, героїчної вдачі, що ладні покласти своє життя за долю народу. Разом із тим Ліна Костенко не ідеалізує народ: вона зображує і Галю Вишняківну, для якої матеріальне вище за духовне, і людей, які погоджуються із тими, хто сильніший, а не з тими, на чиєму боці правда. Та всі ці люди не творять загальної картини, а є винятками з народного характеру, який в узагальненій формі відбивається в образі Марусі, Івана Іскри, дяка.
Пісня — це душа народу. У народних піснях відбиваються побут, звичаї, народна вдача. У піснях звичайні люди можуть вилити власні болі та радості. Не менш важливою, ніж народна творчість, для нормального існування нації є її історія. Ліна Костенко своїм романом підкреслює, що історію творять живі люди, які так само радіють, кохають та розчаровуються. Автор зображує історичний процес на тлі життя звичайних людей, тому історія у зображенні поетеси стає насправді живою і близькою навіть сучасному читачеві. Я вважаю, що саме таке зображення історії може пробудити в сучасниках пошану до неї та прагнення знати історію свого народу. З роману ми дізнаємось і про легендарну постать — Марусю Чурай, яка найімовірніше є і реальною людиною, і образом-символом нашої країни, самої народної душі...


загрузка...
Яndex
 
загрузка...

...