загрузка...


Яндекс.Метрика Яндекс цитирования

Шкільний твір

ТАРАС ШЕВЧЕНКО
Зображення Т. Шевченком тяжкого життя селян-кріпаків у поезії «І виріс я на чужині»

У поезії «І виріс я на чужині» Шевченко відтворив враження від перебування в селі Кирилівці під час першої подорожі на Україну у 1843 році. Поет згадує рідне село, говорить про всю Україну. Він протиставляє чудовій українській природі тяжке життя поневоленого народу.
Тарас Шевченко із захопленням говорить про рідний край. Його мальовничі пейзажі приваблюють Шевченка і як патріота, і як художника:
 
...Одинокому мені
Здається — кращого немає
Нічого в Бога, як Дніпро
Та наша славная країна...
 
Спогади про дитячі роки і рідну неньку... У пам'яті поета виринають образи людей, які блукають «чорніше чорної землі». Чорним кольором Шевченко підкреслює невимовно тяжке життя кріпаків. У його уяві виникає кріпацьке село, в якому повсихали Сади зелені, погнили Біленькі хати, повалялись, Стави бур'яном поросли.
Село ніби погоріло, а нещасні люди мовчки ідуть на панщину і ведуть своїх дітей. Таким було становище кріпаків по всій Україні, тому поет викривав панів, називав їх «лукавими», препоганими:
І не в однім отім селі, А скрізь на славній Україні Людей у ярмо запрягли Пани лукаві...
Своїми творами Т. Шевченко засуджував пасивність, бездіяльність і закликав до боротьби.


загрузка...
Яndex
 
загрузка...

загрузка...