загрузка...


Яндекс.Метрика Яндекс цитирования

ТВОРИ НА ВІЛЬНУ ТЕМУ
11 клас

«Есть милая страна, есть угол на земле»

Думаю, поет Є. Баратинський, кому належать ці рядки, мав на увазі не всю велику Росію, а «милу країну» у сенсі рідну сторонку, тобто свій «куток на землі». Те, що зараз називають «малою батьківщиною».

Найкраще, мені здається, у далекому і фатальному 1941 році про це написав Костянтин Симонов у вірші «Батьківщина». Поет-фронтовик розповів у ньому про почуття бійця, який в останню смертну годину згадує «родину такую, какой ее ты в детстве увидал»:

Вот где нам посчастливилось родиться,

Где на всю жизнь, до смерти, мы нашли

Ту горсть земли, которая годится,

Чтоб видеть в ней приметы всей земли.

І закінчує Симонов свій вірш рядками, що у ті роки повторювали всі люди:

Да, можно выжить в зной, в грозу, в морозы,

Да, можно голодать и холодать,

Идти на смерть. Но эти три березы

При жизни никому нельзя отдать.

Така «мала батьківщина» є у кожного. У мене це — мій рідний Харків.

Якось до мене приїхав двоюрідний брат зі Львова. Брат так розхвалював своє місто: і стародавнє воно, і дуже красиве, і західне, і взагалі «маленький Париж» (так нібито його називають львів'яни). Мені захотілося показати брату в Харкові не тільки най-най, але і просто мої улюблені куточки, які для мене щось значать.

Спочатку я повів його на майдан Свободи. Те, що він величезний, другий в Європі, знають усі. Моєї заслуги в цьому немає. А от я знаю від батька одну прикмету, пов'язану з цією площею: якщо йдеш з коханою по діагоналі майдану — брехати не можна, а то... Що «а то...» — ніхто не знає. Але я б не став ризикувати. А як розцвітає наша площа на новорічні і різдвяні свята, на день звільнення Харкова й на День Перемоги! (А тепер ще й на дні пива.)

З площі я повів брата до пам'ятника великому Тарасові Шевченку. Він теж най-най, але не за величиною: серед безлічі пам'ятників Кобзарю харківський найбільш високомистецький.

Я показав брату будинки, створені за проектами архітектора Бекетова. їх чимало в нашому місті, і кожен неповторний, кожен — шедевр.

А ще я показав оновлений привокзальний майдан. От приклад, як із сумної сірої асфальтової пустелі створено прекрасне, барвисте місце відпочинку з іскристими фонтанами.

Але головне, що я показав брату, — це заповітне місце, де ми полюбляємо бувати з друзями. Це оглядовий майданчик в центрі міста, на Університетській гірці. Сквер з Вічним вогнем, а внизу більша частина міста як на долоні. Підсвічено Благовіщенський собор, блищить, здіймаючись в гору, Полтавський шлях. Добре отут стояти мовчки, думати, милуватися. От мій «куточок на землі», його, якщо прийде грізна година, я буду згадувати і захищати.


загрузка...
Яndex
 
загрузка...

загрузка...