загрузка...

ТВОРИ НА НЕЛІТЕРАТУРНІ ТЕМИ
6 клас

Весняна капіж... (твір-опис)

Я споконвічний городянин, але живу не у великому багатоповерховому, а в будинку, де лише один поверх. Уся наша вулиця суцільно складається з таких будинків. Вони потопають у зелені фруктових дерев. Навесні, коли цвітуть сади, здається, що на дерева опустилися білосніжні ароматні хмари. Мабуть, тому наша вулиця називається Садова. Цвітіння дерев — це буяння весни. Про свій прихід вона лунко заявляє капіжем. Жителям багатоповерхових будинків музика капежа не чутна. Зате в моєму будинку немає такої кімнати, куди б із сонячними променями не проникали його звуки. Краплі зі снігу, що тане на даху, і бурульок, які падають вниз, вибивають дріб по дерев'яних сходинках Ґанку, по ослоні під вікнами будинку, по металевому наличнику у віконному прорізі. Вони танцюють по поверхні води, якою наповнена залізна бочка під ринвою. От цей капіж і допоміг мені одного разу здивувати друзів.

Якось увечері ми з однокласниками Сашком і Мишком сиділи за комп'ютером — грали. Мимохіть зайшла розмова про наші захоплення. Сашко сказав, що зробив змія, якого незабаром буде запускати. Мишко виготовив модель корабля, обіцяв нам її показати. А я сказав: «Хочете, я за лічені хвилини зроблю цимбали? Це такий музичний інструмент, по струнах якого треба вдаряти спеціальними молоточками, щоб витягти звук».

Мені, зрозуміло, не повірили. Наступного дня хлопці зібралися в моєму будинку, щоб побачити, як я стримаю слово. Мені повезло: після обіду виглянуло сонечко і пробудилася капіж. Я виніс і поклав на ослін під вікном будинку цинкові ночви, перевернув їх угору дном. Поруч з ослоном так само угору дном поставив кілька відер. Краплі нерівномірно зривалися з даху і вдаряли, як молоточки цимбал, по поверхні ночов і відер. Звуки ритмічно чергувалися. То дзвінкі, то глухі, то занадто голосні, то тихі, звуки зазвучали в дворі. Траплялося, краплі завмирали, а потім, ніби схаменувшись, виводили мелодію з подвоєною швидкістю.

Хлопці були вражені.

«Справді мелодія», — сказав Сашко.

«От тільки про що вона?» — запитав Мишко.

«А кожний нехай почує в ній своє», — тихенько промовив я.

Головне те, що ця мелодія обіцяла швидке тепло, набрякання, бруньок на деревах, приліт птахів, ну і, звичайно, цвітіння фруктових дерев. Адже живемо ми на вулиці Садовій.


загрузка...
загрузка...

...