загрузка...


Яндекс.Метрика Яндекс цитирования

Стислий виклад твору

НАРОДНІ ДУМИ
ДУМА ПРО МАРУСЮ БОГУСЛАВКУ

«На Чорному морі, на камені біленькому», стояла темниця кам'яна, де вже тридцять літу неволі пробувало сімсот козаків, «бідних невольників». Прийшла до них дівка-бранка Маруся, попівна Богуславка І запропонувала відгадати, який тепер день у рідній землі християнській. Козаки—невольники відповіли, що давно вже забули, які там дні у рідній стороні. Маруся сказала, що завтра Святий Великдень. Зачувши це, кляли й проклинали невольники дівчину, бо згадка про рідну землю, рідну віру болем відізвалася в їхніх душах. Тоді дівка—бранка розповіла їм, що їхній пан турецький, від'їжджаючи до мечеті, віддає їй ключі від темниці. Згодом Маруся відімкнула темницю, випустивши бранців на волю, та й просила передати рідним у Богуслав, щоб з неволі її не викупали, бо вона вже «потурчилась, побусурменилась». Закінчується дума зверненням до Бога:
«Ой визволи, Боже, нас, всіх бідних невольників,
З тяжкої неволі,
З віри бусурменської,
На ясні зорі,
На тихі води,
У край веселий,
У мир хрещений!»


загрузка...
Яndex
 
загрузка...

загрузка...